Лекции по "Менеджменту"

Лекція 1.

Проблема визначення соціокультурної діяльності (СКД)

СКД - це процес залучення людини до культури та активного її включення в цей процес, який здійснюється суспільством та його соціальними інститутами.

У більш загальному вигляді соціокультурна діяльність - певна система дій, що відображає цілі і функції державної політики в галузі культури і дозвілля, визначає шляхи, методи і засоби їх реалізації; являє собою керований суспільством і його соціальними інститутами процес залучення людини до культури й активного включення самої людини в цей процес.

Важливим моментом цього визначення є суб'єктивна роль людини у процесі її активного залучення до культури. Людина обов'язково є співпричетною до процесу залучення її до культури, у цьому проявляється свобода людини, вільний вибір нею власних уподобань і цінностей.

Історичній аспект соціокультурної практики

Для давніх слов'ян важливою була підготовка підростаючого покоління до життя в общині, передача навичок землеробської, ремісничої праці; навчання дітей військовій справі. Велике місце відводилося моральному вихованню, виконанню обрядів, поклонінню язичницьким богам, покорі старшим членам общини, шануванню предків. Побутові обряди базувалися на язичницьких віруваннях.

Суть давньослов'янської народної педагогіки визначали моральність і працьовитість. Першу моральну заповідь дитинства складала повага до матері. Турбота про старих батьків була основою традиційної народної педагогіки. Традиції відігравали важливу роль у трудовому, моральному, естетичному, фізичному та релігійному вихованні. Обряди були нерозривними з найважливішими подіями в житті людини, роду, общини, держави. Колискові пісні, приказки, казки, легенди, оповіді, танці постійно супроводили повсякденне життя людей та були специфічними просвітньо-педагогічними засобами

У Х-Х1У відбувається формування сім'ї як соціального інституту; виробляються форми і методи виховання, що відповідають новим громадським стосункам; збагачуються і засоби виховання.

У X столітті проповідниками християнства - братами Кирилом і Мефодієм - була створена кирилиця, прийнято християнство на Русі, що стало потужним стимулом духовного розвитку суспільства. Пам'яткою, що свідчить про високий рівень культури часів Київської Русі, є "Повчання Владимира Мономаха". Церква в ті часи стає осередком морального виховання і просвіти народу. Християнські уявлення визначали сутність і зміст основних засад суспільного життя.

В цей період ставлення до дозвілля з боку влади, і особливо церкви, було неоднозначним. З одного боку, активно заохочуються та затверджуются свята храмові, а також календарні, трудові, сімейні. З іншого боку, встановлюється заборона на скоморохів, ходіння з ведмедями, на деякі народні музичні інструменти; караються танці та гучний сміх.

Дозвіллєві заняття стають статусно визначеними: представники різних верств населення проводили дозвілля у різних формах та у різний спосіб. Намічаються дві тенденції проведення дозвілля: традиційність і європейські нововведення. Це можна пояснити тим, що у більшої частини населення (в основному селянства) існували стереотипні форми дозвілля, а дворянство було орієнтованим на захід.

Під проводом церкви розвивалася добродійність, турбота про сиріт, про дітей бідних батьків, безпритульних дітей. У допетровський період освіта була загальнодоступною. Значний вплив на просвіту суспільства справило відкриття Києво-Могилянської академії.

У XVIII столітті ще більше закріплюються традиційні дозвіллєві форми спілкування серед селянства. Розвиваються дозвіллєві форми спілкування й організації клубного типу і в середовищі дворянства; проявляється специфіка дозвілля міського "робочого люду" громадських дозвіллєвих форм у дітей, підлітків, сімей. Водночас широко культивуються європейські форми дозвілля. За ініціативи Петра I практикується проведення асамблей, балів, маскарадів. З'являються нові дозвіллєві заняття: виникють дворянські клуби, салони маскаради тощо. Купці у проведенні вільного часу орієнтувалися і на селян, і на дворян, вони наслідували форми розваг дворянства, але й не відмовлялись від патріархальних селянських традицій. У цей час виникають перші купецькі клуби. У місті народжуються любительські театри, організовуються громадські бібліотеки, музеї.