Теоретико-методологичні аспекти формування економіки інтелектуально-іноваційного капіталу: проблеми та перспективи

Секція 1. Теоретико-методологичні аспекти формування економіки інтелектуально-іноваційного капіталу: проблеми та перспективи.

УДК 330.14

                    Сорока Анастасія, студентка гр.. МОіА-21, Київський національний       університет будівництва і архітектури.

                    Науковий керівник, доцент Гончаров В. В., Київський національний університет будівництва і архітектури

Інтелектуальній капітал як основа інноваційного розвитку підприємства

Сучасна економіка має тенденцію до збільшення частки нематеріальних активів у свої структурі, значну увагу приділяють інтелектуальному капіталу, який є основним ресурсом обміну і виробництва в інноваційній економіці. Даний капітал є одним із основних факторів розвитку, який забезпечує високу конкурентоспроможність, розвиток підприємств не лише в межах власної країни, а і закордоном та економічне зростання в цілому.

Вивченням такої теми як інтелектуальний капітал займалося багато зарубіжних і вітчизняних  економістів, проте чіткого визначення та розуміння немає до сих пір, оскільки кожен автор має власну думку стосовно цієї теми. Якщо порівнювати визначення різних науковців, то можна прийти до висновку, що вони сходяться на єдиній думці, що інтелектуальний капітал- це знання, інформація, здібності, досвід людини або групи людей, імідж, репутація підприємства, винаходи. Також даний вид капіталу є  нематеріальним активом, що використовується підприємством для максимізації прибутку.

Структура інтелектуального капіталу так само різниться як і його визначення, але можна виділити три основних елемента: людський, організаційний та споживчий капітал.

Людський капітал- це сукупність знань, практичного досвіду, ораторських, управлінський, творчих вмінь, моральних принципів, мотивації та компетентності окремої людини. Даний вид ресурса не є власність організації, оскільки  є невід'ємною частиною особистості. Потрібно відмітити, що під час колективної роботи співробітників збільшується результат індивідуальних процесів.

Організаційний капітал-  це комплекс різних підходів, методів, форм, рішень, що допомагає реалізувати людський капітал та використовувати з найбільшою ефективністю підприємством для швидшого адаптування під зміни ринка і споживачів. Даний вид ресурса може бути власність підприємства, оскільки це те, що є результатом людського капіталу, тобто патенти, торгові марки, наукові роботи, ноу-хау та інше, що може бути об'єктами купівлі-продажу.

Споживчий капітал- це система взаємозв'язків з клієнтами та споживачами, яка базується на надійних, конфіденційних, довгострокових і взаємовигідних відношеннях . Даний нематеріальний актив при його ефективному використанні надає можливість компанії отримати більшу додану вартість та підвищувати стабільність конкурентоспроможності на ринку, за рахунок того, що підприємство налагоджує довірчі відносини з споживачами і ті готові платити більше лише за бренд, товарну марку, репутацію, імідж організації і за інше.

Своєрідність трьох основних структур інтелектуального капіталу є те, що вони не можуть функціонувати одне без одного. Оскільки накопичення людського капіталу без його доцільного практичного використання особою чи підприємством не принесе результату. А для того аби мати більший сектор споживачів, потрібно налагоджувати з ними довірчий взаємозв'язок. Таким чином ефективне функціонування інтелектуального капіталу залежить від того наскільки злагоджено працює кожна із його структур.

Інтелектуальний капітал має певні характерні риси, які відрізняють його від інших. Однією з таких особливостей є те, що він є безмежний, хоча йому ідентично до матеріальних активів притаманно зменшувати свою ефективність та втрачати актуальність. Особливо це стосується знань та інформації. Знання є невідокремленими від людини, а людини-жива істота, що з часом старіє і має тенденцію до зменшення фізичних та розумових здібностей, що прямопропорційно до зниження ефективності людського капіталу. Проте знання можна подавати у вигляді інформації, що дозволяє передавати її іншим і використовувати. Це ще одна особливість інтелектуального капіталу, що один і той самий ресурс може одночасно використовувати декількома особами чи підприємствами в різних чи однакових сферах. Ще однією властивістю є фактор конкурентоспроможності індивіда чи підприємства, що залежить від того наскільки збагачений та оновлений інтелектуальний капітал, а також його ефективність використання.