Формування професійних мовно-комунікативних компетентностей майбутнього менеджера з туризму

Гавриленко І.О., студентка

Донецький національний університет економіки

і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Формування професійних мовно-комунікативних компетентностей майбутнього менеджера з туризму

          Культура фахової мови є конкретно-історичним явищем, яке реалізується в повсякденній мовній практиці кожного фахівця [1]. На жаль, українські реалії свідчать про низьку якість мовної підготовки спеціалістів різних сфер діяльності, в тому числі й туристичної.

          На сьогоднішній день туризм є однією із найперспективніших галузей  соціально-економічної діяльності, однак, її формування та інтеграція у світовий ринок пов’язані з необхідністю вирішення не тільки економічних проблем, а також з рівнем підготовки фахівця цієї індустрії. Сучасному менеджеру з туризму не достатньо знати іноземні мови, тури, ціни та погоду, тому підготовка майбутніх кадрів, здатних  вести діалог, вміти підтримувати розмову у різних фахових ситуаціях є одним із ключових завдань сучасної системи професійної освіти.

         Різноманітні аспекти  мовної культури та спілкування фахівців різних сфер діяльності розглядали відомі мовознавці, зокрема, І. Огієнко, О. Потебня,   В. Виноградов, Н. Бабич, В. Князєв, І. Плотницька,  П. С. Шумовицька та інші. Вони акцентували увагу на необхідності визначення оптимальної мовленнєвої поведінки в залежності від ситуації, одначе, ця методологічна база є застарілою і не задовольняє тих потреб, яких вимагає ринок праці від майбутнього менеджера з туризму. Тому актуальність порушеної проблеми є очевидною.

        Для процвітання в даній галузі спеціаліст, окрім професійних знань має вільно володіти мовною культурою та поведінкою. З цим важко не погодитись, адже Дейл Карнегі – відомий психолог, який зробив значний вклад у розвиток ділового спілкування зауважив, що успіхи людини в професійній сфері на 15% залежать від її профільних знань і на 85% - від вміння спілкуватися з людьми [2].

        Тож, мовна культура  -  рівень володіння нормами  усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування [1]. На її формування впливає: система норм літературної мови, мета й обставини спілкування, етичний компонент культури мовлення,  національні уявлення про красу мови (милозвучність української мови), мовні освіта і загальна освіченість мовців. Витоком культури мови є мовна поведінка - використання мови учасниками спілкування в конкретній ситуації відповідно до їхніх рівнів комунікативної і мовної компетенцій.  Мовна поведінка є  візитною карткою людини у суспільстві [3].

        Таким чином, протягом навчання у вищому навчальному закладі студенти мають активно займатися вивченням якостей професійного мовлення, а саме постійна робота з термінологією, яка характерна для обраної професії, знання  термінів-паронімів – лексем, близьких за звучанням, але різних за значенням (туристський – туристичний), з різними за стилями текстами, більше «живого» спілкування, над цим мають працювати викладачі  усіх передбачено навчальним планом дисциплін. В кінці ми маємо отримати фахівця із сформованою комунікативною компетентністю, тобто з людиною, яка володіє мовною поведінкою, специфічною для її сфери, в нашому випадку це туризм. Тому, для навчання менеджерів з туризму потрібно враховувати особистісно - орієнтований, комунікативно - діяльнісний та компетентнісний підходи. Кожному з них дамо тлумачення.