Сумнівна і безнадійна заборгованість: теоретичні і практичні аспекти
Автор: Люба Мельниченко • Февраль 20, 2023 • Доклад • 1,248 Слов (5 Страниц) • 92 Просмотры
Сумнівна і безнадійна заборгованість: теоретичні і практичні аспекти
Мельниченко Л.Б
здобувачка вищої освіти ступеня бакалавра
ОПП «Облік і оподаткувааня»
спеціальності 071 «Облік і оподаткування»,
Науковий керівник: д.е.н., проф. Куцик П.О.,
Львівський троговельно-економічний універстет
За даними Державної служби статистики розмір дебіторської заборгованості підприємств України станом на 01.01.2020 року становив 1798121,7 млн. грн., але вже за даними на 31.12.2020 року збільшився до 2517203,5 млн. грн. (ріст склав 39,9 %). Головною причиною росту можна вважати дуже нестабільну та складну економічну ситуацію. В цих умовах підприємства просто вимушені пом’якшувати свою кредитну політику та йти на очевидні ризики.
Виправдана дебіторська заборгованість є невід’ємною складовою нормальної господарської діяльності будь якого суб’єкта господарювання. Проте, великі обсяги дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижують ліквідність, рентабельність та суттєво погіршують фінансовий стан підприємства, а це, в свою чергу, підвищує ризик виникнення фінансових збитків.
Виходячи з цього слід зауважити, що однією із проблем управління дебіторською заборгованістю підприємства є недоотримання коштів по дебіторській заборгованості та поступове перетворення її в сумнівну, а згодом і в безнадійну.
Сумнівна дебіторська заборгованість – це поточна заборгованість за реалізовану продукцію або надані послуги, щодо якої існує невпевненість у її погашенні покупцем. При цьому головним критерієм при віднесенні поточної дебіторської заборгованості до сумнівної є строки встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»: 90 календарних днів із дня граничного терміну ліквідації заборгованості, що передбачений договором або понад 30 днів з дня оприлюднення рішення суду про стягнення такої заборгованості.
В свою чергу, безнадійна дебіторська заборгованість визначається П(с)БО 10 як дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або за якою минув строк позовної давності [1].
Обидва терміни, що подаються в П(с)БО 10 та в ПКУ, говорять про прострочену дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності. Строк позовної давності – це строк, у межах якого фізична або юридична особа може звернутися до суду з метою захисту своїх прав (ст. 256 ЦКУ). Отже, порівнюючи значення, що подається в П(с)БО 10 та Податковому кодексі України слід звернути увагу, що за нормами бухгалтерського обліку визнати заборгованість безнадійною та списати її з балансу підприємства можна в тому випадку, якщо у її непогашенні підприємство цілком впевнене та минув строк позовної давності, а в податковому законодавстві є визначений перелік ознак, за якими заборгованість дебіторів можна визнати та ідентифікувати як безнадійну.
Головною проблемою щодо існування безнадійної заборгованості на підприємстві є вибір правильного способу її списання та безпосереднє відображення цієї процедури в обліку. За загальноприйнятою методикою даний вид заборгованості підлягає списанню за рахунок створеного завчасно резерву сумнівних боргів. Для формування та обліку цього резерву планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів».
Методика нарахування та визначення величини резерву сумнівних боргів надзвичайно важлива, адже вона дає можливість оцінити структуру активів підприємства та, на підставі чітких математичних розрахунків, відобразити поточні витрати підприємства, що в остаточному підсумку вплине на визначення фінансового результату діяльності за звітний період [2, с. 129]. Для визначення та розрахунку обсягу резерву сумнівних боргів суб’єкти господарювання, відповідно до нормативів, можуть використовувати один із загальноприйнятих методів.
...