Інтернет комунікації

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ В УКРАЇНІ

Виникнення Інтернету як ресурсу для збереження, накопичення та передачі інформації сприяло поширенню його впливу на комунікацію між користувачами мережі. Широке розповсюдження інформаційних технологій та Інтернету зокрема спричинило появу нового виду комунікації. Інтернет-комунікація вважається одним з найпопулярніших засобів взаємодії між людьми та активно продовжує розвиватися. Постійна еволюція цього типу комунікації та його зростаюча популярність зумовлюють необхідність дослідити теоретичні та правові основи інтернет-комунікації та з’ясувати його історичний розвиток, адже комунікація в мережі Інтернет стає домінуючим видом спілкування у всіх сферах діяльності (політика, бізнес, туризм, наука тощо), що робить нагальним вивчення характеристик інтернет-комунікації.

1.1. Поняття, елементи та особливості інтернет-комунікації

Термін «комунікація» (від лат. сommunicatio – спілкування, повідомлення) позначає взаємодію між людьми, процес двостороннього обміну інформацією, що веде до взаєморозуміння. Більше того, комунікація не представляє собою виключно механічний процес обміну повідомленнями, а є феноменологічним простором, де досвід наповнюється значенням та змістом [15, с. 10].

Теоретик комунікації Лассуелл та лінгвіст Р. Якобсон інтерпретував комунікацію як різновид людської взаємодії в рамках моделі комунікативного акту – односторонній процес перенесення від адреси до адреси. Російський філософ Бахтін на спілкуванні інтерактивний характер, він вважав, що спілкування є реакцією на попередній попередній. Німецький філософ та соціолог Ю. Хабермас покладає на взаємодію відповідну функцію підтримки одностайності та узгодженості у суспвільст Японський вчений Е. Масуда описав комунікацію як фактор, здатний трансформувати суспільний лад і сприяти зміцненню кулязв’язку зв’язку.

Залежно груп обміну інформацією інтернет-комунікації ділитися на вид. До них спілкування між двома людьми; між групою людей та людиною; між людиною та комп'ютером; між групами людей. Залежно від характеру суб'єктів, між якими відбувається спілкування, спілкування між реальними суб'єктами та реальним партнером (електронна пошта, групи новин, програми миттєвого обміну повідомленнями, форуми, електронна пошта); реальна тема із ілюзорним партнером (взаємодія з електронною поштою, комп'ютерні ігри, веб-сайти); уявні партнери (взаємодія із сервером, взаємодія з інтелектуальними комп’ютерними агентами) [12, с. 198].

За сучасним фактором розрізняють: синхронне та асинхронне з'єднання. Синхронне спгування ввається миттєво, користуючись перебувають мірета об'ться повхід ч Telegram, Facebook Messenger. При асинхронному спванникл користуваулс до Приклад асинхронного спілкування є електронна пошта [28]. Залежно від форми розрізняють усне (програми розпізнавання мови) та письмове (текстове) спілкування.

Інтернет-комунікація має низьку перевагу перед іншими видами зв’язку, тому можна спілкуватися з будь-яким суб’єктом, незалежно від географічного розташування учасників та різниці в часі. Психолог у сфері інтернет-комунікацій І. Шабшин видвідг> особливостйле янету як яасової комуніки ї: вхід центральної оргаціар. Інтернет-простір не має, повністю контролюється та піддається цінзурі; висока швидкість розповсюдження інформації. Як тільки інформація відображається в мережі, вона відображається на пошукових сайтах (Google, Yahoo), може бути запозичена з інших сайтів, і як наприклад – розширюється через електронне (телебачення) та друковане (преса) видання; Поширення інформації в Інтернеті подібне до плиток. Як тільки інформація публікується в Інтернеті, неможливо простежити процес її розповсюдження, оскільки він нелінійний та механізм руху