Методика розвитку швидкiсних здiбностей у дзюдоiстiв 8-10 рокiв
Автор: Андрій Антонюк • Апрель 24, 2024 • Курсовая работа • 6,554 Слов (27 Страниц) • 11 Просмотры
ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО
Факультет фізичного виховання і спорту
Кафедра теоретико-методичних основ фізичного виховання
КУРСОВА РОБОТА
з теорії і методики спортивної підготовки на тему
«МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ШВИДКІСНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДЗЮДОЇСТІВ 8-10 РОКІВ»
Студента 1 курсу, групи АФВЗ
Спеціальності 014.11 Середня освіта (фізична культура)
Салабай Олександра Олександровича
Науковий керівник: доц.. Дяченко А.А.
Національна шкала _______________________________
Кількість балів: __________ Оцінка: ECTS ___________
Голова комісії ________________ ___________________________
(підпис) (ініціали, прізвище)
Члени комісії _________________ ____________________________
(підпис) (ініціали, прізвище) ________________ ____________________________
(підпис) (ініціали, прізвище ) ________________ _______________________
(підпис) (ініціали, прізвище )
Вінниця – 2016
ЗМІСТ
ВСТУП РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА ЕТАПІ ПОЧАТКОВОЇ ПІДГОТОВКИ В ДЗЮДО | 3 6 |
1.1. Здоров’я юних дзюдоїстів, як варіант фізіологічної норми та складова фізичного стану
| 6 |
1.2 Етап початкової підготовки в загальній структурі багаторічної підготовки дзюдоїстів РОЗДІЛ 2 МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗДІЛ 3 МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ШВИДКОСТІ ДЗОДОЇСТІВ ГРУП ПОЧАТКОВОЇ ПІДГОТОВКИ 3.1. Зміст програми фізичної підготовки дзюдоїстів груп початкової підготовки 3.2. Ефективність розробленої методики розвитку швидкості дзюдоїстів 8-10 років ВИСНОВКИ ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ | 9 14 18 18 24 28 27 29 |
ВСТУП
Актуальність. Зростання ролі фізичного виховання та спорту на порозі третього тисячоліття у переважній більшості сучасних країн супроводжується пошуком найбільш ефективних форм цієї діяльності (Арзютов Г.М., 2000). Спортивна боротьба на сучасному етапі висуває високі вимоги до усіх сторін підготовленості спортсмена (Ю.О.Юхно, 1998).
У нинішній час в спорті та, особливо, в боротьбі дзюдо, тренування для досягнення найвищих результатів під час змагань практично доводять організм до межі людських можливостей, і тому потрібно, крім проведення поглибленого та етапного медичного обстеження борців, шукати нові методи діагностики та прогнозування фізичного стану спортсмена (Кахабришвили З.Г. та ін., 2003; Гаврилин В.А. та ін., 2007, Ушаков А.В.,2008).
Основні становища багаторічної тренування борців, її етапи і змістом частково відбито у роботах А.Н.Ленца (1960, 1964, 1972), А.А.Новикова і А.И.Колесова (1972), Р.Петрова (1977), Г.С.Туманяна (1984), Р.А.Пилояна (1985,1988), Я.К.Коблева (1982,1990), В.М.Ігуменова (1992), Ю.А.Шахмурадова (1978,1981,1997) та інших.
В спеціальній науково-методичній літературі у достатньому обсязі представлені особливості модернізації тренувального процесу високоваліфікованих спортсменів (А.В.Еганов, 1998; Ю.О.Юхно, 1998, Т.Г.Данько, 2008, С.В.Лаптишев, 2010). Зокрема, в наведеній вище літературі висвітлені різні аспекти впровадження довготривалої підготовки спортсменів до участі в спортивних єдиноборствах (H. Wolf, 1983; G. Gleeson, 1989; Я.К. Коблєв, Ю.О. Шуліка, 1990; N. Adams, 1992; Г.О. Пархомович, Б.О. Ревнивцев, 1994; К. Soames, 1995; Y. Yamashita, 1996, Г.С. Туманян, 1998 та ін.),
...