Виробництво аглопориту (сировина глина і зола)

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Будівельно-технологічний факультет

Кафедра  будівельних матеріалів

Індивідуальна робота

З дисципліни «Товарознавство заповнювачів для бетонів і розчинів»

На тему «Виробництво аглопориту (сировина глина і зола)»

                                                         Виконали:

                                         Студент групи ЗТКД-31

                                    Нагорний І.М.

                            Прийняв:

                                                 Професор Пушкарьова К.К.

Київ 2018 р.

Зміст 

Вступ

Вимоги до сировини

Особливості технологічного процесу отримання заповнювача (технологічна схема + опис технологій)

        Вимоги до готової продукції (за ДСТУ)

        Галузі застосування готової продукції

Список використаної літератури

Вступ

        Заповнювачі – природні або штучні матеріали визначеного зернового  складу, які в раціонально підібраній суміші з в’яжучими речовинами та водою утворюють бетонну суміш.

Вартість заповнювачів досягає 30 ... 50% вартості бетонних і залізобетонних конструкцій, а іноді і більше. Тому вивчення, правильний вибір заповнювачів, раціональне їх виробництво і застосування мають велике народногосподарське значення.

Аглопорит - штучний пористий заповнювач для легких бетонів - продукт дроблення шихти, виготовленої методом агломерації (спікання) з глинистих порід або піщано-глинистих відходів добувної промисловості. Застосовується для виробництва аглопоритобетона. Матеріал, одержуваний спіканням при випалюванні підготовлених гранул (зерен) піщано-глинистих порід, трепелов та інших алюмосилікатних матеріалів, а також відходів від видобутку, переробки і спалювання викопного твердого палива (зола теплових електростанцій і відходи вуглезбагачення).

Аглопорит одержують спіканням (агломерацією) сировини, яка може бути представлена глинистими або піщано-глинистими породами, відходами від добування, збагачення та спалення твердого палива. Цей спосіб широко використовують у металургійній промисловості для агломерації руд.

Розміщувати заводи з виробництва аглопориту доцільно в місцях знаходження териконів та вуглезбагачувальних фабрик. Перевага надаеться пухким відходам у зв’язку з тим, що при переробці каменеподібної сировини ускладнюється технологічна схема її підготовка до спікання, а тому збільшується собівартість продукції.

Використання аглопориту ефективне при виробництві високоміцного бетону, оскільки конструкції з такого бетону характеризуються меншою середньою густиною і їх собівартість на 10…12% менше від собівартості аналогічних конструкцій із важкого бетону.

Вимоги до сировини

         Як глинисту сировину доцільно застосовувати легкоплавкі глини, що не здатні до спучування або слабо спучуються, та суглинки з вогнетривкістю від 1150 до 1250 °C

Із відходів промисловості, що містять паливо, доцільно використовувати відходи добування сланців та вугілля, відходи вуглезбагачення та золи і шлаки ТЕС, які відносяться до тугоплавких та середньої плавкості з інтервалом розм’якшення більше 100 °C.  Питома поверхня зол ТЕС повинна становити не менше ніж 200м² /кг, а число пластичності  відходів вуглезбагачення крупністю до 0,3 мм повинна бути не менше 5.

При використанні відходів, що містять паливо (залежно від характеристики плавлення сировини), обмежується кількістю останнього і для легкоплавної сировини – становить до 10%, для сировини середньої плавкості – до 12% , для тугоплавкої сировини – до 15%.

Особливості технологічного процесу отримання заповнювача (технологічна схема + опис технологій)

   Технологія виробництва аглопоритових щебеню, гравію та піску передбачає виконання таких операцій: підготовку сировинних матеріалів, палива та добавок; дозування та змішування компонентів шихти; грануляцію і термічну обробку шихти (гранул) на агломераційній машині; подрібнення та розсів готового спеченого продукту (мал. 5.31).