Методика розслідування згвалтувань

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗҐВАЛТУВАНЬ

Потерпілою від цього злочину може бути як жінка, так і чоловік, незалежно від її попередньої поведінки (в тому числі і аморальної) та стосунків із суб’єктом злочину (перебування з ним у фактичному чи юридичному шлюбі), причому існуючі на даний час та колишні відносини між ґвалтівником і потерпілою особою значення не мають.

Порушення кримінальних справ про зґвалтування має свої особливості. Якщо злочином не були спричинені тяжкі наслідки, то справи порушуються тільки за заявою потерпілої особи і не припиняються за примиренням сторін. Якщо зґвалтування було вчинено групою осіб, або воно спричинило тяжкі наслідки, чи було скоєно у відношенні неповнолітньої особи, то кримінальна справа порушується незалежно від бажання потерпілої (ст. 27 КПК України).

У заяві або протоколі усної заяви повинні бути відображені основні питання, що дають можливість говорити про факт і обставини зґвалтування (чи замаху на нього); час і місце вчинення злочину, характер застосованого насильства і наслідки злочинних дій для потерпілої, прізвище, ім'я, по батькові злочинця (якщо він відомий потерпілій), місце його проживання і роботи.

В окремих випадках заявниця подає завідомо неправдиву заяву про зґвалтування, щоб скомпрометувати когось з помсти, інших спонукань (наприклад, жінка прагне виправдати себе перед членами родини, якщо її добровільний статевий зв'язок з певною особою став відомий, змусити певну особу одружитися). Тому заявницю треба попередити, що за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ст. 383 КК України. Необхідно роз'яснити наслідки, що можуть наступити для особи, у відношенні якої вона скаржиться, дати їй зрозуміти, що після порушення кримінальна справа вже не може бути закрита навіть у тому випадку, якщо вона захоче забрати заяву чи порушити клопотання про припинення справи.

Після прийому заяви слідчий вирішує питання про порушення (чи про відмову в порушенні) кримінальної справи. Зволікання в подібних випадках може призвести до зникнення ряду слідів злочину й інших доказів (наприклад, слідів біологічного походження, тілесних ушкоджень, що свідчать про статеві зносини і їх насильницький характер).

Після винесення постанови про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження негайно приступають до проведення першочергових слідчих дій, щоб у найкоротший термін знайти, зафіксувати і вилучити сліди злочинних дій, речові докази, вжити заходів до виявлення і затримання злочинця по “гарячих слідах” і його викриття або до встановлення особи підозрюваного, його розшуку і затримання, якщо він не відомий потерпілій.

У процесі розслідування встановлюються наступні обставини: чи мав місце факт статевих зносин, про які йде мова в заяві; якщо так, то коли і де; чи мало місце при цьому насильство, а якщо так, те який його характер; хто потерпіла особа, чи не є вона неповнолітньою, чи не знаходилася під час насильства в безпорадному стані, як характеризується; хто скоїв зґвалтування; чи не вчинено воно групою осіб (якщо так, то яка ступінь вини кожного із співучасників); які наслідки зґвалтування, чи не є вони особливо тяжкими, чи заподіяли потерпілій матеріальний збиток; які причини й умови, що сприяли скоєнню зґвалтування.

Якщо злочин вчинений неповнолітнім, то коло обставин, що підлягають доказуванню, розширюється. Встановленню підлягають: вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження); умови життя і виховання; причини й умови, що сприяли вчиненню злочину; наявність дорослих підбурювачів інших співучасників. Для встановлення цих обставин повинні бути допитані батьки неповнолітніх, його вчителі, вихователі й інші особи, що можуть повідомити потрібні дані, а також витребувані необхідні