Система трудового права України

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КЗпП – Кодекс Законів про працю України

ФРН – Федеративна республіка Німеччина

США – Сполучені Штати Америки

НУТО – Національне управління США з трудових відносин

ВСТУП

Актуальність теми. Кожна галузь права являє собою відносно відокремлену сукупність правових норм, що відрізняються спільністю внутрішньої структури та органічним зв’язком її елементів. Така сукупність правових норм і відносин, що регулюються цими нормами, утворює систему галузі права, яка в свою чергу є складовою частиною системи права в цілому. Підставою для класифікації правових норм усередині цієї галузі як системи права в цілому є структура відповідних суспільних відносин.

Систему трудового права утворюють всі чинні юридичні норми, що регулюють суспільні відносини, які становлять предмет цієї галузі права. Таким чином, можна стверджувати, що структура системи трудового права – це об’єктивно зумовлена внутрішня організація галузі права, що виявляється в єдності, узгодженості й розподілі правових норм за інститутами та іншими галузевими структурними утвореннями.

У науці трудового права склалася загальна думка про те, що система трудового права структурно складається із Загальної і Особливої частин. Усі правові норми, які визначають загальні положення в регулюванні праці, належать до Загальної частини. Це норми, які визначають предмет, метод, принципи трудового права тощо. До Особливої частини традиційно відносили правові інститути, які регулюють окремі елементи трудових відносин, а також відносини, тісно пов’язані з трудовими: забезпечення зайнятості і працевлаштування; трудовий договір, робочий час, час відпочинку; нормування праці; оплата праці; матеріальна відповідальність сторін трудового договору; дисципліна праці; охорона праці; пільги для осіб, які поєднують роботу з навчанням; трудові спори; нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Разом із тим, між вченими-юристами немає чіткої єдності з приводу приналежності окремих правових інститутів до Загальної або Особливої частини. Так, на думку П. Д. Пилипенка, поділ трудового права на Загальну й Особливу частини носить штучний характер. Окремі автори з урахуванням євроінтеграційного курсу нашої країни, тенденцій розвитку трудових відносин в Україні та зарубіжного досвіду вважають, що структура трудового права України, яка формується, складається з трьох частин: загальні положення; індивідуальне трудове право; колективне трудове право.

Ю. П. Дмитренко вважає, що оскільки Україна з 1954 р. є членом МОП, то до системи трудовою права України слід віднести і правові норми, прийняті МОП і ратифіковані Україною. Систему трудового права становлять також норми двосторонніх та багатосторонніх договорів, інших міжнародних правових актів та консульських угод.

Отже, на сьогоднішній день серед фахівців немає єдиної точки зору на систему трудового права як провідної галузі національного права. Окрім цього, система трудового законодавства на відміну від системи трудового права, яка містить правові норми, являє собою сукупність нормативне-правових актів про працю. Система трудового права співвідноситься з системою трудового законодавства, як зміст і форма, але ці поняття не адекватні. Перше – значно ширше. Наприклад, норми трудового права можуть міститись в комплексних нормативних актах, а також в актах інших галузей права. Отже, сучасна система трудового права вийшла за рамки тієї структури, яка відображена в КЗпП. Значною мірою нові умови праці регламентуються більш сучасними законами та підзаконними нормативно-правовими актами, тому далеко не всі названі правові інститути відображені у КЗпП.