Теорія конвергенції

Теорія конвергенції

Теорія конвергенції – теорія сходження, історичного зближення та злиття двох протилежних суспільних систем, соціалізму та капіталізму, що виникла у 50–60-х роках. 20 ст. на ґрунті неоліберального ідеалізму в елітарному середовищі теоретиків соціально-історичного розвитку. Теорія конвергенції була альтернативою холодній війні та загрозі 3-ї світової війни, історичному абсурду подальшої дивергенції, що руйнували єдність світової цивілізації, що формується, і інтернаціоналізацію глобальних процесів – єдність розвитку науки і техніки, всесвітніх процесів поділу праці та його кооперації, обміну діяльністю тощо. Прихильниками цієї теорії визнавався позитивний досвід соціалізму у сфері економічного та соціального планування, у науці та освіті, який реально запозичувався та використовувався західними країнами (запровадження п'ятирічного планування у Франції при Шарль де Голлі, розробка державних соціальних програм, створення так званої соціальної держави у ФРН та інше. У той самий час ця теорія передбачала, що зближення двох систем можливе тільки на основі зустрічного руху, що виявляється у поліпшенні соціальних та економічних засад капіталізму, з одного боку, і гуманізації соціалізму і навіть запровадження елементів ринкової економіки – з іншого. Ці та подібні до них припущення зустріли різку відсіч з боку соціалістичної системи. Соціалізм відмовився від адаптації до змін, що відбулися у світі та всередині власної системи, використання світового досвіду в суспільному розвитку, створенні громадянського суспільства. Подальший хід історичних подій перевершив найсміливіші утопічні очікування теоретиків конвергенції: вона справді відбулася, але не як адаптація, а як перебудова в умовах глибокої історичної кризи. У цьому справдилися і припущення авторів теорії так званої негативної конвергенції – засвоєння негативних явищ протилежної системи, які та вже встигла подолати (егоїстичний індивідуалізм на стадії «дикого» капіталізму) чи сама переживає (корупція, ексцеси масової культури). У результаті конвергенція двох систем так чи інакше стала реальністю з несиметричною та незавершеною перебудовою обох конвергуючих сторін, з поки що нестабільними тенденціями, але з деякими цивілізаційними перспективами у Євро-Азіатському та Північно-Американському регіонах.