Природно-правова теорія

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………........4

РОЗДІЛ   I.   ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ  ПРАВОРОЗУМІННЯ………………6                  

               1.1. Природно-правова теорія  …….………….……………………..7

               1.2. Історична концепція права ………………….…………...….….7

               1.3. Позитивістська теорія права….………………………………....7

               1.4. Матеріалістична концепція праворозуміння…………………..8

               1.5. Психологічна теорія права……………………………..……..…9

               1.6. Соціологічна теорія права…………….…………………………10

РОЗДІЛ   II.   ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПРАВА ……….…………………...12

               2.1. Поняття права …………………………………………….……..12

               2.2. Ознаки права …………………………………………………….13

               2.3. Сутність права………………………………………..………….15

РОЗДІЛ   III.   ПРАВО В СУБ’ЄКТИВНОМУ І В ОБ’ЄКТИВНОМУ СМИСЛІ………………………………………………………………………....18

               3.1. Право в об’єктивному смислі ………………….………………..21

              3.2. Право в суб’єктивному   смислі ……………………....…………25

 РОЗДІЛ   IV.   ФУНКЦІЇ ПРАВА …………………………………………….23

             4.1. Регулятивна та статична функція…………………………………23

             4.2. Загальносоціальні функції  права……………………..………..…25

РОЗДІЛ   V.   ЦІННІСТЬ ПРАВА ...........……………………….………..……30

            5.1. Загальнолюдська та інструментальна цінність права.………...…30

            5.2. Співвідношення права і закону…….………………………………33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………...………………………..38

ВСТУП

         У далекому історичному минулому мали простір дискусії про думку права і країни, про їх співвідношення, вони тривають і на наш час . Сучасні вчені виділяють певну кількість розкладів і визначень права. Саме з цих розкладів - позитивістський, інший непозитивістський .

        Перші ідеї про державу і право були висунуті ще в епоху рабовласництва. Початкові більшточні, системні знання про державу і право були викладені в роботах найбільших мислителів Античної Греції - Платона і Аристотеля.

       Тема «права» актуальна в наш час, так як є основою практичної юриспруденції, знання теорії права розвиває юридичне мислення. Право вважається системою загальновизнаних мірок, організованою державою, невід'ємною для виконання всіма членами суспільства, воно зміцнює відношення приналежності, регламентує порядок роботи презентабельних органів, органів муніципального управління, визначає заходи боротьби із злочинами і правопорушеннями.

       У вченні Платона про ідеальну  державу і право лежить принцип поділу праці. Розумність закону, за Платоном, має на увазі його важливе співвідношення вірності і права, в соціологічному нюансі право усвідомлення спирається на його вчення. Платон оцінює вірність, право і закон як соціально-політичні появи, як складові впорядкованого життя. Платон під правом усвідомлює вірність і розумність, оцінює право як Божественний інтелект, він вважав, що власне право і закон - це не одне і те ж, закони зобов'язані відповідати праву.

          Аристотель у власному вченні проводить відмінності між природним  і умовним правом. Природне право містить одноманітний  сенс, не знаходиться в залежності від визнання чи не визнання людьми.Умовне  право існує завдяки законодавцям, Арістотель виступав проти зведення всього права до права умовному, встановленому людьми. Розумність закону, за Аристотелем, значить його коректність. Закон зобов'язаний бути нейтральним, власне що означає його піднесеність над усіма людьми. Використання сили закону належить відбуватися в рамках вірності.Право робить визначальну роль у формуванні політико-правової культури і політико-правової свідомості. [3, с. 51]