Як змінювалася економічна теорія та політика держави щодо регулювання ринків в період (до та після) фінансово економічних криз

Доповідь на тему:Як змінювалася економічна теорія та політика держави щодо регулювання ринків в період (до та після) фінансово економічних криз.

Аналіз криз ХХ-ХХІ століття.

У розгалуженій системі економічних наук сучасні економічні теорії посідають важливе самостійне місце і відіграють істотну роль у розвитку світових інтелектуальних здобутків та у вивченні злободенних питань національних економік. Економічна думка ХХІ ст. висвітлює широкий спектр сучасних економічних концепцій як з позицій досліджуваних проблем представниками різноманітних шкіл, течій і напрямів економічної думки, так і з позицій сучасного аналітично-дослідного інструментарію їх вивчення та методології аналізу, впливу на соціально-економічні процеси розвитку світового господарства. Суттєві зміни в структурі останнього на зламі ХХ– ХХІ ст., безперечно, позначилися на розвитку світової та національної економічної думки. Предметне поле дослідження сучасної економічної теорії помітно збагатилося за рахунок фундаментальних проблем економічної науки, пов’язаних з глобалізацією, кліматичними змінами, трансформацією соціальних відносин, новим етапом науково-інформаційної революції, зростанням ролі фінансового сектора в структурі економіки, ринковим реформуванням господарств постсоціалістичних країн та іншими проблемами.

З огляду на множинність і багатопарадигмальність сучасної економічної теорії у доповіді акцентується увага на визначенні поняття «сучасні економічні теорії» з оглядом найвагоміших течій сучасної економічної думки. Робиться наголос на спадкоємності досліджень і в цьому контексті сучасні економічні теорії розглядаються як результат теоретикного прогресу та критичного переосмислення інтелектуальних досягнень попередників.

 Подібний підхід уможливлює бачення загальних тенденцій розвитку сучасної економічної теорії та відмежування уваги від дрібних, конкретних досліджень, які істотно не впливають на стан і закономірності розвитку сучасної економічної думки. Разом з тим, є необхідність розкрити неоднозначний характер сучасного стану економічної науки, для якого характерні складні аналітичні побудови, відсутність одновекторності і прямолінійності розвитку, гострі дискусії з приводу різноманітних теоретичних проблем, досить тонкі грані у розмежуванні тлумачення окремих питань, кризові тенденції.

 І в зв’язку з цим відбуваються суттєві зміни у змісті окремих теорій, напрямів, течій економічної думки. Щодо поняття «сучасні економічні теорії», то в науковій літературі до сьогодні ще не склалося однозначної думки у його визначенні.

В окремих теоретичних джерелах сучасною вражається теорія, починаючи з хронологічних меж ХХ-го ст. (Ш. Жід і Ш. Ріст, Й. Шумпетер, Б. Селігмен, Г.Г. Фетисов, Ю.Я. Ольсевич, М.Г. Покидченко), від становлення кейнсіанства, яке доповнило мікроекономічний аналіз неокласики вивченням макроекономічних процесів (С. Вайнтрауб, В. Автономов, П. Юхименко).

Деякі дослідники під сучасною розуміють економічну теорію післявоєнного періоду її розвитку. Існує також думка, що сучасною слід вважати економічну теорію, починаючи з 70-х рр. ХХ-го ст. (Т. Гайдай, В. Тарасевич, А.Гальчинський). Дискусійною у науковому середовищі залишається сьогодні і проблема критеріїв видокремлення із цілісної системи економічних наук сучасної економічної теорії як його складової. До таких критеріїв, на нашу думку, можна віднести:

•   часовий чинник;

•   зв’язок з трансформаційними змінами в сучасному господарському розвитку;

 •  актуальність з точки зору тематики економічних досліджень;

•   врахування змін у методології сучасного аналізу;

• рівень практичної реалізації (використання теоретикних рекомендацій в економічній політиці, у практиці реформ);

•  місце в структурі сучасних економічних шкіл і напрямів теоретичної думки та вплив на інші концепції і течії сучасної економічної теорії. З огляду на зазначені критерії, до сучасного етапу розвитку економічної науки, на наш погляд, слід віднести теорії, що сформувалися починаючи з середини 70-х рр. ХХ-го ст. і до сьогодення, зокрема під дією низки економічних криз 1973–1975 рр. (сировинної, енергетичної, валютної), розвитку науковоінформаційної революції, активних процесів глобалізації та трансформаційних змін у постсоціалістичних країнах, а також внаслідок істотних модифікацій у розвитку самої економічної науки та здійснення «неоконсервативної контрреволюції». Під дією цих змін формувався новий, сучасний етап розвитку економічної науки, характерними ознаками якого є: