Розвиток конституцiоналiзму як елемент сучасноi правовоi культури в Украiнi

РОЗВИТОК КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ ЯК ЕЛЕМЕНТ СУЧАСНОЇ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ

         На сучасному етапі розвитку української держави дедалі актуальнішими стають питання утвердження демократії, становлення та розвитку громадянського суспільства, а також удосконалення форм захисту прав людини. Всі ці конституційні цінності ефективно розбудовуються саме завдяки механізму функціонування конституційного розвитку, одним із ключових елементів якого є така політико-правова категорія як конституціоналізм. На нашу думку, саме він відіграє велику роль у формуванні правової культури в Україні.

         Актуальність розгляду даного питання полягає передусім в тому, що, на сьогоднішній день, ми можемо спостерігати знецінення сутності конституційних прав і свобод, а також низький рівень правової культури серед громадян. Український конституціоналізм спрямований на реалізацію та захист основних його принципів, таких як: верховенство права, демократії, пріоритету прав і свобод людини, тощо. Але їх практичне втілення неможливе без підвищення правової свідомості, адже проблема полягає не стільки у “небездоганній конституційній нормі”, скільки у відсутності у громадян бажання її поважати та  виконувати.

         Метою розгляду даного питання є обґрунтування важливості розвитку конституціоналізму як невід’ємного елементу сучасної правової культури в Україні через трансформацію його розуміння у правосвідомості громадян.

        Комплексним дослідженням питання розвитку конституціоналізму в Україні займалися такі вітчизняні вчені, як В.Я. Тацій, В.М. Шаповал, А.З. Георгіца, В.Л. Федоренко, Ю.С. Шемшученко, Ю.Г. Барабаш, О. В. Петришин.

         Конституціоналізм, як правова категорія, досі залишається плюралістичною. Це відбувається тому, що у правовій науці досі не має єдності поглядів та цілісного уявлення про поняття “конституціоналізм”, як такого.  Його змістовну основу, саму сутність, іноді передають через своєрідну «формулу», за якою останній виступає як єдність конституційно-правових норм та практики їх реалізації. В.М. Шаповал, зазначав, що в ширшому розумінні «конституціоналізм» розглядають передусім як «політико-правову ідеологію, інтелектуальні узагальнення, притаманні певному етапу історичного розвитку. Водночас конституціоналізм нерідко сприймають як суспільно-політичний рух, спрямований на реалізацію відповідних ідей, як державне правління у широкому сенсі (управління державними справами), обмежене за змістом конституції, ототожнюють з практикою конституційного регулювання суспільних відносин. [1, с. 17].

          Варто зазначити, що реалізація конституційно-правових норм не може відбуватися лише через примус, тому що головним стимулом дотримання Конституції має бути визнання конституціоналізму та його принципів як цінності. На нашу думку, хибними є твердження про те, що жорсткі санкції у разі порушення Конституції призведуть до неухильного її дотримання. Повага до норм основного закону можлива лише через трансформацію правової свідомості громадян. Саме в цьому і проявляється важливість конституціоналізму, як елементу сучасної правої культури.

         У загальній теорії права під правовою культурою розуміють якісний стан правового життя суспільства, який характеризується досягнутим рівнем розвитку правової системи – станом та рівнем правової свідомості, юридичної науки, системи законодавства, правозастосовної практики, законності і правопорядку, правової освіти, а також ступенем гарантованості основних прав і свобод людини. А одним із її ключових елементів є “правосвідомість”, що визначають як систему духовного відображення правової дійсності [2, с. 195].  На думку А. Венгерова вона являє собою оцінку права, яка існує у суспільстві, відображає критику діючого права, формує певні надії і побажання до правової сфери, її змін, яка визначає, що вважати правомірним і неправомірним [3, с. 293].  
         Правова культура громадян є основою, фундаментом нового суспільства в Україні. Адже громадяни є єдиним чинником створення й утримання держави і правопорядку, приводячи в дію Конституцію України і законодавство. Успішне вирішення цих завдань залежить від багатьох факторів, але здебільшого – від рівня організації правової освіти і виховання населення країни.