Кредитна політика банку як елемент управління кредитним портфелем

Повзло Сергій Миколайович

Студент 1 курсу магістратури спеціальності «Облік і оподаткування» 

Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного

КРЕДИТНА ПОЛІТИКА БАНКУ ЯК ЕЛЕМЕНТ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ

Анотація:

У даній роботі розкриті сутність та значення кредитної політики банку як одного з важливіших елементів системи оптимізації кредитного портфелю, котра дозволяє вирішувати проблеми зниження кредитного ризику, підвищення прибутковості та диверсифікованості. Визначені передумови, які необхідні для застосування портфельного підходу до управління банківськими активами, сформовані шляхи, необхідні для вирішення задач оптимізації кредитного портфелю.

 Ключові слова: кредитний портфель, управління кредитним портфелем, система управління, процес управління кредитним портфелем, ризик

Управління кредитним портфелем здатне забезпечити досягнення максимального доходу за відносно низького рівня ризику та необхідного рівня ліквідності комерційного банку. Зараз в умовах зростання проблемних кредитів позичальників комерційних банків, питання управління кредитним портфелем стають особливо актуальними. В економічній літературі відзначається безумовна важливість управління кредитним портфелем у системі банківського менеджменту, але при цьому не приділяється належної уваги розкриттю його сутності та змісту. Здебільшого автори розглядають окремі галузі управління, ігноруючи комплексний підхід до цього явища.

Деякі автори, характеризуючи кредитний портфель банку, зазначають, що це поняття спочатку звернене до управління кредитами на основі їх спеціального аналізу та регулювання [1, с. 374].

У науковій літературі по-різному підходять до сутності та змісту управління кредитним портфелем. Вирізняються кілька основних підходів.

Закордонні автори найчастіше визначають управління кредитним портфелем через завдання, які дозволяє реалізувати це управління, а саме – досягнення необхідної прибутковості, підтримання необхідної структури кредитних ресурсів та розвиток бізнесу як на активному, так і на пасивному боці балансу [2, с. 16; 3, с. 98].

Деякі дослідники виділяють регулятивний та ризик-орієнтований підходи до поняття управління кредитним портфелем. Так, перший підхід ґрунтується на моделі очікуваних втрат і вказує на дії банків з метою класифікації позичок визначення резерву на можливі втрати [4]. При цьому позички класифікуються за групами якості за двома критеріями: фінансове становище позичальника (показує очікувані втрати), обслуговування боргу (фактично понесені збитки). Також банками формуються портфелі однорідних позичок з очікуваними характеристиками. У рамках цього підходу всі очікувані втрати повинні компенсуватися за рахунок маржі (надбавки до ринкової процентної ставки) чи резервів на можливі втрати [5, с. 51]. Одним із елементів підходу є встановлення НБУ економічних нормативів, що регулюють кредитну діяльність банків.

Зазначається, що регулятивний підхід обмежує кількість критеріїв оцінки якості позичок. Поряд із цим відсутні методики аналізу динаміки структури кредитного портфеля та єдиний підхід до оцінки кредитного ризику на основі системи коефіцієнтів.

У ризик-орієнтованому підході увага акцентується на групах ризику, що впливають на склад та структуру кредитного портфеля:

1. ризик контрагентів (кредитний та ризик залежно від вимог клієнтів або їх групи);
2. позиційні ризики (валютний та відсотковий, ризик ліквідності, недостатньої диверсифікації активів (пасивів));
3. операційні ризики [5, с. 54].

За такого підходу для опису фінансових потоків кредитного портфеля та забезпечення виконання заданих критеріїв з метою вибору найбільш раціональних варіантів кредитної політики застосовується імітаційне моделювання, що дозволяє побудувати функцію розподілу втрат портфелем.