Горизонтальні рухи земної кори та їх картографування

Вступ

Актуальність цієї теми полягає в тому, що на сьогоднішній день у всьому світі відбуваються тектонічні рухи, які поділяються на вертикальні та горизонтальні. Так наприклад дуже актуальним є дослідження горизонтальних рухів земної кори на Дніпровсько-Донецькій тектонічній платформі.

Мета роботи полягає в показанні в показанні важливості тектоніки, зокрема горизонтальних рухів земної кори та в певному аналізі горизонтальних рухів Дніпровсько-Донецької платформи.

Об’єктом дослідження являються горизонтальні рухи земної кори.

Предметом дослідження є використання горизонтальних рухів земної кори для прогнозування можливих зсувів або розломів.

За даними сейсмогеофізики в надрах Землі виділяють земну кору потужністю 20–70 км на континентах і 5–15 км в океанах, мантію (проміжну оболонку) і ядро Землі. У середньому підошва кори — поверхня Мохоровичича (по- верхня Мохо, поверхня М) залягає під континентами на глибині 40 км, а під океанами — на 11–12 км. Океанічна кора більш ніж в 5 разів тонша континентальної. Кора складається з 3-х шарів: осадкового — із швидкістю поширення сейсмічних хвиль від 2,0 до 5,0 км/сек; «гранітного» — із швидкістю поширення сейсмічних хвиль на континентах від 5,5 до 6,5 км/сек і потужністю до 30–40 км (у океанах клин його сходить нанівець); «базальтового» — із швидкістю поширення сейсмічних хвиль від 6,6 до 7,0 км/сек, розвиненого всюди, але що ніде не оголюється

РОЗДІЛ 1. ГОРИЗОНТАЛЬНІ РУХИ ЗЕМНОЇ КОРИ

1.1 Новітні рухи земної кори

Ці рухи піддаються безпосереднім спостереженням, включаючи інструментальні. Під сучасними рухами розуміються рухи в останні 6000 років, коли рівень океану відносно стабілізувався після танення валдайських (вюрмських) льодовиків і завершення процесів ізостатичного вирівнювання в раніше покритих льодовиками областях. Рівень океану 6,0 тис. років тому був на 6 м нижче сучасного, з підвищенням в подальшому на 1 мм в рік. Новітні рухи — це руху неогену і антропогену, що зумовили перетворення рельєфу і зберігачі свої тенденції в сучасну епоху. Початок цього етапу коливається від раннього олігоцену до пізнього міоцену. Новітні тектонічні рухи вивчаються неотектонікою (В. А. Обручєв, 1948 р.), яка дозволила застосовувати в геотектоніці принцип актуалізму. Це жива тектоніка і її роль в практиці величезна (будівництво, прогноз землетрусів, пошуки рудних розсипів, покладів нафти і ін.). Важними задачами неотектоніки є вивчення глибинних структур в їх новітньому прояві, виділення типів розломів, вивчення впливу їх на процеси магматизму, рудогенезу і утворення рельєфу, а також зв’язку цих структур з землетрусами та вулканізмом. Вивчення регіонального матеріалу показує, що рухи земної кори проявляються безперервно на протязі всього новітнього часу. Вони то посилю- вались, то слабшали у відповідності з особливостями накладання рухів різних періодів і їх інтерференції. В цілому, еволюція розломних зон йшла по шляху зниження відношення їх ширини до довжини і збільшення граничних довжин зон динамічного впливу. 35 Цей процес проходив нерівномірно. На протязі порівняно більших часових проміжків механічні напруження в деструктивних полях монотонно росли, що приводило до формування осередків напруженості. При розрядці накопленої в таких осередках енергії формувались нові розривні порушення, які супроводжуються часто катастрофічними явищами. Результатами цього процесу явилось формування сучасної тектонічної будови літосфери.

1.2 Сучасні горизонтальні рухи

Геофізичні та геодезичні методи дозволяють точно фіксувати і горизонтальні зсуви земної кори. На заході Північної Америки, в Каліфорнії розташований сейсмоактивний розлом Сан-Андреас, що простежується більш ніж