Фiнансове право як галузь права

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут права та психології

Кафедра адміністративного та інформаційного права

Тема № 1 «ФІНАНСОВЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА»

Склав:

професор кафедри АІП, д.ю.н., доцент

Лесько Н.В.

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри адміністративного та інформаційного права (Протокол № 1 від 27.08.2021 р.)

Львів – 2021

ЗМІСТ

Вступ.

1. Поняття, зміст та методи фінансової діяльності держави. Фінансова система України та її склад.
2. Поняття, предмет та метод фінансового права України як галузі права.
3. Система і джерела фінансового права України.

Висновки.

Література.

1. Поняття, зміст та методи фінансової діяльності держави. Фінансова система України та її склад.

Фінансове право охоплює своїм впливом відповідне специфічне коло відносин. Ці відносини обумовлені тим, що держава для виконання своїх завдань застосовує такий економічний важіль, як фінанси, і здійснює в зв’язку з цим фінансову діяльність. Реалізація завдань, які стоять перед державою, пов’язана з необхідністю використання фінансової системи. В результаті вона здійснює діяльність по планомірному та цілеспрямованому утворенню, розподілу та використанню централізованих та децентралізованих грошових фондів, тобто фінансову діяльність.

Отже, фінансова діяльність держави – це здійснення нею та її компетентними органами функцій по планомірному утворенню, розподілу та використанню грошових фондів (фінансових ресурсів) з метою реалізації завдань соціально-економічного розвитку, забезпечення обороноздатності та безпеки держави.

Мета фінансової діяльності держави реалізується в рамках суб’єктно-об’єктних відносин. При цьому під суб’єктом розуміється той, хто здійснює фінансову діяльність держави. По-перше, це може бути держава в цілому; по-друге, що зустрічається найчастіше, суб’єктом фінансової діяльності держави може виступати її відповідний орган. Цей орган може діяти як від імені держави в цілому, так і від власного імені, але за дорученням і в інтересах держави. Об’єктом фінансової діяльності держави (те, на що вона націлена) виступають фінанси, але не всі, а лише державні.

Як і будь-яка інша сутність в природі, зміст фінансової діяльності держави проявляється в її функціях: збирання, розподілу і використання грошових коштів з метою виконання завдань, що стоять перед державою на відповідному етапі її розвитку та прогресу суспільства.

Фінансова діяльність держави базується на відповідних принципах окремих інститутів даної галузі права, галузевих та загально правових.

ГАЛУЗЕВІ ПРИНЦИПИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ – це основоположні правила та вимоги, які відображають її найістотніші особливості та цілеспрямованість, а основний зміст їх визначається Конституцією України та нормами права, що безпосередньо регламентують цю діяльність.

Принципи фінансової діяльності держави, як основні засади правового регулювання, виступають своєрідним камертоном всієї наступної нормотворчості у даній сфері суспільних відносин. Вони гарантують безперервність та послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв’язок фінансового законодавства та фінансової політики.

До принципів фінансової діяльності держави можна віднести:

• публічний характер цієї діяльності – ключовий принцип фінансової діяльності держави. Адже, вплив на соціально-економічні процеси здійснюється не тільки у формі прямої фінансової підтримки, виділення коштів на певні плани, програми тощо, але й опосередковано – шляхом податкових пільг, застосування низьких кредитних ставок при кредитуванні, надання відстрочок тощо. Вся ця багатогранна діяльність держави носить характер управління публічними фінансами та підпорядковується фінансовій політиці держави. Управління державними фінансами регулюється вищими законодавчими органами через прийняття фінансового законодавства, затвердження державного бюджету чи звіту про його виконання, запровадження чи відміну окремих видів податків, встановлення граничних меж державного боргу та інших фінансових параметрів. В Україні таким законодавчим органом є Верховна Рада, у Великобританії – парламент, у Франції – Національні збори, у США – конгрес, Бундестаг – у Німеччині, в Росії – Федеральні Збори;
• звідси очевидний другий принцип фінансової діяльності держави -- розподіл функцій в цій галузі між представницькими органами влади та виконавчими органами влади на основі конституційного принципу розподілу компетенції законодавчої та виконавчої влад взагалі. Представницькі органи влади приймають необхідні рішення, а виконавчі органи влади зобов’язані виконувати їх. Кабінет Міністрів України як уособлення всієї виконавчої влади держави, у відповідності зі статтею 116 Конституції України, “забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики”, “розробляє проект Закону «Про Державний бюджет України» і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету, подає верховній Раді звіт про його виконання”, тобто практично здійснює фінансову діяльність держави та несе відповідальність за її наслідки;
• пріоритет в галузі фінансової діяльності держави представницьких органів влади перед виконавчими органами влади. Він випливає з принципу розподілу функцій законодавчої та виконавчої влад у сфері фінансів, є його зворотною силою. В даний час система оперативного управління державними фінансами в Україні зазнала докорінних змін. ЇЇ реформа в основному завершена. До неї входять Міністерство фінансів України як ключовий орган такого управління, Державна податкова служба України, Державна аудиторська служба України. Ці органи державної виконавчої влади  забезпечують реалізацію в нашій країні фінансової політики держави;
• пріоритетність публічних видатків щодо прибутків казни. Це зумовлено тим, що об’єктивно здійснення державою її функцій не може ставитись у прямо пропорційну залежність від величини доходу державного бюджету. Іншими словами, цей принцип означає, що до бюджету, в ході його формування, необхідно включити лише ті видатки, які необхідні для виконання власне функцій держави і ніяк не більше;
• фінансова безпека держави. Рівень фінансової безпеки держави зумовлений: ступенем розвитку ринку капіталів, на якому обертається велика кількість акцій суб’єктів господарювання; мірою відкритості внутрішнього ринку; набором фінансових інструментів, схильністю населення до операцій з фондовими цінностями; концентрацією інтелектуальних ресурсів, задіяних у розвитку фінансового ринку. Фінансова безпека держави в значній мірі залежить від формування державного та місцевих бюджетів, стану її платіжного балансу, співвідношення грошей в офіційній та тіньовій економіці, ступеня повернення обігових коштів до банку, руху валютних коштів.

- єдність фінансової діяльності та грошової системи держави. Цей принцип об’єктивно зумовлений тим, що фінанси – це невід’ємна складова частина грошових відносин. Тому сама роль і значення фінансів залежить перш за все від того, яке місце грошові відносини займають в економічних відносинах. Без участі фінансів національний дохід (вартість валового внутрішнього продукту без спожитих в процесі виробництва знарядь і засобів виробництва) не може бути розподілений. Фінанси – невід’ємна ланка, яка пов’язує створення та використання національного доходу. За своїм матеріальним змістом вони – не що інше як цільові фонди грошових коштів, що складають в сукупності грошові ресурси країни. Головною умовою зростання фінансових ресурсів держави є збільшення національного доходу. Такий багатогранний органічний взаємозв’язок існує між фінансовою діяльністю держави і грошовою системою. Сучасна грошова система промислово розвинутих країн складається із наступних елементів: грошової одиниці, масштабу цін, видів грошей, емісійної системи, державного чи кредитного апарату. Складовою частиною грошової системи є також національна валютна система. Грошова одиниця – це встановлений в законодавчому порядку грошовий знак, який вимірює і виражає ціни всіх товарів;