Наукова революція

"Наукова революція, що прийшла за нею, повсюдно поширила наукові методи і підходи, надзвичайно поширила наші знання про найрізноманітніші процеси і явища фізичного світу, одначе й вона не додала людині мудрості. Що ж стосується технічної революції, то саме вона – за всіх матеріальних добродійств, які вона обрушила на людину – як раз і стала головним джерелом її внутрішньої кризи.”

А. Печчеї

На перший погляд мені видалися дивними такі слова від людини, яка була одним із провідних бізнесменів і вчених свого часу. Адже як той, хто завжди найпершим з’являвся у кожному новому сегменті ринку і сам сприяв науково-технічній революції, може говорити про її негативні сторони?...

Сама ж я повністю погоджуюся із думкою Ауреліо Печчеї, тому що розум людини, що керує науковими трансформаціями світу , окрім земних благ і задоволення власного его від логічного розв’язання всіх проблем людства, нічого морально-заспокійливого насправді ж людині не приносить. Хоч ми і звикли, що фізичний достаток, розвиток, прогрес – це найважливіша частина нашого життя, але по-справжньому необхідною для нас є внутрішня гармонія, спокій, мудрість, тощо. Інколи люди зовсім про це забувають, а потім дивуються і не можуть знайти відповіді на запитання, що мучать зсередини. Так чому ж тоді науково-технічна революція заводить нас у морально-психологічну деградацію?

По-перше, бути розумним – не означає бути мудрим. Або , як казав Геракліт : « для того, щоб бути мудрим, ще не достатньо багато знати». Так,знання беззаперечно є необхідними для того, щоб вважати себе мудрим, але й такою ж мірою недостатніми. Наука не дозволяє підкорятися інтуїції, внутрішнім людським чуттям, переживати світ емоційно, оцінювати навколишній світ з точки зору краси, доносити свої думки красномовством, поезією тощо. Холодний розум закриває вивільнення почуттів, заважаючи людині шукати своє внутрішнє призначення, свої справжні побажання. Втрачаючи такі можливості, ми втрачаємо й зв’язок з мудрістю.