Вплив мiграцiй на родиннi стосунки

Голотюк Т.В.

Наук. керівник: старший викладач Зінчук В.П.

Національний університет «Львівська політехніка»

ВПЛИВ МІГРАЦІЙ НА РОДИННІ СТОСУНКИ

         Людство не стоїть на місці. Відповідно, внаслідок демократизації суспільного життя в Україні, його глобалізації та інтернаціоналізації ми все частіше стикаємося із надзвичайно болючою та вразливою для нашої держави проблемою міграції, корені якої сягають ще сивої давнини, коли такі переміщення людей перш за все були спровоковані необхідністю у задоволенні їх фізичних потреб, насамперед потреби в їжі та збереженні власного життя. У наші ж дні з кожним роком чисельність осіб, які покидають свою батьківщину, зростає через інші причини, такі як низький рівень життя, економічні труднощі перехідного періоду, високий рівень безробіття, ґендерна дискримінація, низький рівень доходів, затримки з виплати заробітної плати, тощо. Тому більшість людей вдаються до міграцій з надією знайти кращий заробіток, вирішити житлове питання,  досягти вищого рівня життя, накопичити кошти для оплати навчання дітей у вищих навчальних закладах, забезпечити добробут собі та своїм рідним, чи навіть просто прогодувати їх.

         Проте, коли відкриваються двері перед такими перспективами, мало хто з мігрантів замислюється над усім комплексом проблем, з яким доводиться зіткнутися при їх досягненні.

Однією із найважливіших труднощів, що пов'язані з трудовою міграцією, є вплив на родинні стосунки, через що діти батьків-мігрантів залишаються без їх піклування впродовж тривалого проміжку часу, адже зараз існує така тенденція, що після періодичних поїздок додому емігрантам буде досить важко потрапити за кордон знову.

         Як свідчить статистика, період перебування більшості мігрантів на заробітках значно зріс. Адже, якщо в середині 90-х років XX століття було зареєстровано переважно кількаденні виїзди, причому більше місяця тривало менше 20% поїздок, то зараз найпоширенішими є поїздки тривалістю від 1 до 6 місяців здебільшого у Росію, Польщу та Німеччину. Кожна п'ята поїздка відбувається переважно до Італії, Іспанії, Португалії і триває ще довше – в середньому від 1,5 до двох років[5].

         Тобто все більше осіб виїжджає у пошуках кращого заробітку за кордон, залишаючи тут своїх дітей, що, напевне, стає найбільш болючим аспектом міграції. Адже внаслідок цього діти ростуть та дорослішають без батька чи без матері, а то, як іноді трапляється, і без обох батьків, що, звичайно ж, глибоко позначається на психіці дитини. Розлука з батьками завжди є для дитини стресом незалежно від її віку, статі чи рис характеру. Таким чином діти трудових мігрантів позбавляються реальної батьківської ласки і тепла, моральної підтримки, контролю за їхньою поведінкою, процесом соціалізації, вихованням, навчанням і розвитком, що, відповідно, впливає на формування їх особистості. Вони, загалом, стикаються з тими ж проблеми, що й їхні однолітки: складності процесу соціалізації особистості, проблеми з навчанням, побудови взаємин з протилежною статтю тощо. Але через те, що батьків немає поруч до цих проблем додаються ще й інші, такі як відчуття самотності, неспокою та навіть страху, переживання за батьків, надмірні намагання самоствердитися тощо. Буває й так, що позбавлені власного досвіду сімейного проживання діти мігрантів невідворотно стикаються з проблемами при створенні власної сім’ї в недалекому майбутньому.

         З кожним роком міграційні процеси в Україні запам’ятовують все більше жіночих облич, адже зросла й чисельність українок, що покидають свій дім, вирушаючи в пошуках заробітків. Жінки є вразливішими на ринку праці в умовах безробіття, вони є більш територіально мобільними, і завдяки цьому подекуди легше сприймають усі реалії міграції. Ще впродовж 1990-х років основними заробітчанами були чоловіки, адже був попит на їхню працю у будівельній галузі високо розвинутих країн. Жіноча трудова міграція сягає кінця 1990-х – початку 2000-х років як реакція на зміни глобального ринку праці, коли досить дешева праця жіночої половини людства виявилася необхідною для задоволення попиту на ринку сервісних послуг постіндустріальних держав [2].