Євромайдан та Революція Гідності. Стадії соціального руху

Євромайдан та Революція Гідності.

Стадії соціального руху

У цьому ессе я буду охарактеризовувати цей соціальних рух по поняттях та класифікації Штомпки.

Першою стадією соціального руху є виникнення. Часовими рамками цього етапу я б приблизно визначила 21.11.13(коли уряд оприлюднив рішення щодо призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом)– 1.12.13( перший із наймасовіших мітингів на Майдані Незалежності). До першого грудня також було кілька масових протестів, був живий ланцюг з Києва до Перемишля, але я вважаю, що за допомогою цього рух лише встановлювався.

Як каже Штомпка, щоб виник соціальних рух потрібні такі умови, як :

1. Сприятливий структурний контекст (у нашому випадку, це умови за яких інформація про соціальний рух спокійно може поширюватись серед населення. У нас є свобода слова, немає ніякиз забород щодо проведення одиночних та масових протестів та мітингів, тому ситуація в країні була сприятливою для утворення та розвитку соціального руху)
2. Структурна напруга ( вона, звичайно ж, була присутня серед населення напередодні Революції Гідності, людям не подобалась їхня влада, вони не сумнівались у присутності корупції та у розкраданні державного майна, люди зневажали тодішню владу, але ставились до цього як до належного, оскільки не були ніяких різких та гучних подій ДО початку Революції Гідності)
3. Ініціююча подія ( саме тою подією, яка наштовхнула українців до дій було те, що уряд оприлюднив рішення щодо призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом, що було несподіванкою, оскільки тодішній президент Віктор Янукович раптово відмовився від підписання після розмови з російським президентом Володимира Путіна. Це стало тим поштовхом до дій)
4. Відносна депривація ( спільність переконань) ( слово депривація означає ущемлення, люди відчували себе ображеними та приниженими після відмови підписання і ці емоції та відчуття підштовшують їх до дій, оскільки було бажання досягнути справедливості з сторони влади)

Наступним етапом цього соціального руху, та й соціальних рухів взагалі, є кар’єра. Невід’ємною частиною соціального руху, а особливо процесу кар’єри є рекрутування. Первинним рекрутуванням є набір учасників, які йдуть на це для досягнення якихось моральних і ідеологічних цілей, вони готові на великі самопожертви для того, щоб даний рух зазанав успіху. Були певні особи які закликали всіх людей виходити на Майдан, і одним із них був Мустафа Найєм, який запостив у facebook допис із такими словами: «Зустрічаємось о 22:30 під монументом незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів». І усі ті люди, які долучились до Євромайдану до ще до того, як він набув таких оборотів,  я вважаю, що можна віднести до первинного рекрутування. Щодо моделі, яка була притаанна цьому руху, точно сказати не можу, оскільки тут присутні і ознаки вулканічної моделі, і мобілізації сил і ресурсів. З одного боку, як вже зазначалось раніше, були особи які заохотили і змобілізували основну масу народу прийти на майдан, і пізніше також відбувалась мобілізація ресурсів, таких елементарних речей як їжа, чай, палатки чи шини. Але з іншого боку, цей рух вибухнув різко і неочікувано, людям накопичувалась уся ця злість та невдоволення уже багато років і лише одна подія стала приводом почати діяти. Думаю, це поєднання одної і іншої моделі. Також наступним етапом рекрутування є вторинне , в процесі якого долучаються люди, які шукають у цьому якусь вигоду, і такі точно були. Коли Майдан став таким, можна сказати, трендом, люди йшли туди просто щоб там побувати, це ж класно (але це стосується таких більш спокійніших протестів). Також про політиків, які виступали зі сцени до мітигнувальників, а саме такі як Гаврилюк, Володимир Парасюк, Віталій Кличко, Юлія Тимошенко та інші. Звичайно ж, ми не можемо знати справжніх їхніх мотивів, але це може бути непоганою можливістю для піару.