Місце та роль соціального працівника в домах для пристарілих

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ВНС ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ "УКРАЇНА"

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Курсова робота

з дисципліни "Теорія соціальної роботи"

на тему:

"Місце та роль соціального працівника в домах для пристарілих"

Виконавець:

Студенка ІІ курсу

Заочної форми навчання

Спеціальність "Соціальна робота"

__________    Турська Ю.В.

"___" __________ 2008 р.

Керівник:

___________     Поляк О.В.

"___" __________ 2008 р.

Хмельницький - 2008

ЗМІСТ

1. ВСТУП…………………………………………………………………..3
2. РОЗДІЛ І. Особливості роботи соціального працівника в будинку для пристарілих

1. Загальні засади роботи соціальних працівників в будинках для пристарілих…………………………………………………………6
2. Вимоги до соціального працівника, що працює в домах пристарілих…………………………………………………………9
3. Обов’язки працівника соціальної роботи та головні його

функції……….…………………………………………………………11

1. Професійна ідеологія соціального працівника………………….13

1. РОЗДІЛ ІІ. Соціально-побутова допомога пристарілим

2.1 Соціальна адаптація пристарілих………………………………...15

2.2 Побутове облаштування людей похилого віку………………….17

2.3 Набуття нових навичок людьми похилого віку у зв'язку  із перебування в будинку для пристарілих…………………………….19

4. РОЗДІЛ ІІІ. Сприяння самореалізації людей похилого віку

    3.1 Створення умов для розвитку культурного середовища в будинку для пристарілих………………………………………………………..21

    3.2 Покращення інтеграції в суспільстві, збільшення комунікативних зв'язків………………………………………………………………….22

    3.3 Набуття соціальної самостійності………………………………...24

5. ВИСНОВКИ……………………………………………………………27

6. Список використаних джерел та літератури…………………………30

ВСТУП

Старість є останнім етапом онтогенезу людини. Головною її особливістю є генетично зумовлений процес старіння, який проявляється в іволюційних змінах в організмі та психіці, послабленні їх функціонування. Фізіологічні перетворення, а також соціально-психологічні чинники впливають на особистісну сферу, поведінку, спосіб життя  старої людини.

У період старості розвиток і функціонування духовної, інтелектуальної, емоційної, фізичної сфер людини набувають специфічного характеру. На цьому віковому етапі особистіть припиняє трудову діяльність, обмежуються її соціальні контакти, спостерігаються зміни у її поведінці.

Зі старістю пов’язані і специфічні зміни в емоційній сфері людини, які проявляються в некерованому посиленні мимовільних реакцій (сильному нервовому збудженні), схильності до безпричинного суму, сльозливості. У більшості людей з’являється тенденція до ексцентричності (дивацтва), знижується чутливіть, здатність знаходити вихід зі складних ситуацій, вони часто заглиблюються у свої думки, переживання, тривоги.

На схилі літ люди рідше переживають радість, здивування, багато з них втрачає почуття гумору, інтерес, допитливість. Вони часто відчувають тривогу, пов’язану з очікуванням смерті, із захворюваннями, самотністю, фізичною неспроможністю. Їхня тривога, як правило, не має конкретної причини. У ній страх поєднується з гнівом, почуттям вини, соромом. Страх може бути зумовлений фізіологічними процесами в організмі, усвідомленням життєвих небезпек, що реально загрожують людині. Прояви ображеності здебільшого є емоційною реакцією на несправедливе ставлення до себе, незаслужане приниження власної гідності.