Проповідь святого апостола Петра в день Пятидесятниці і її значення в історії Церкви на правах рукопису

КИЇВСЬКА ПРАВОСЛАВНА БОГОСЛОВСЬКА АКАДЕМІЯ

Кафедра Священного Писання Старого та Нового Завіту

Проповідь святого апостола Петра в день Пятидесятниці і її значення в історії Церкви

на правах рукопису

                                                                                                        Курсова робота

                                                                           Науковий керівник

Зміст

ВСТУП............................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Феноменальність особистості святого апостола Петра за свідченням святого Євангелія……………………………………………..….6

1.1.Обранність і покликання на апостольське служіння……………...….6

1.2.Початок місійної діяльності……………………………………………7

1.3 Книга Діянь про роль і місце апостола Петра в обранні апостола Матвія………………………………………………………………………….….9

РОЗДІЛ 2. Промова апостола Петра в день П’ятидесятниці…..…...15

2.1 Сповнення Господньої обітниці…………………………………..…..15

2.2.Апостольське благовістя……………………………………………....16

РОЗДІЛ 3. Проповідь апостола Петра та її богословське значення………………………………………………………………………....25

3.1.Божественне напередвстановлення християнства……………….…..25

3.2. Основна тема богослів'я…………………………………………..…...27

3.3. Значення апостольського діяння у становленні християнської спільноти………………………………………………………………………....28

Висновки…………………………………………………………….……..32

Список джерел та літератури……………………………………………34

Вступ

Як слова Євангелія і вираження апостольського вчення, промови ап. Петра створюють зацікавленість не стільки за своєю формою, але за змістом, у котрому міститься сама суть богослів'я первоверховного апостола.

Основне місце віри і вчення промов апостола Петра — це воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Апостол називає себе «свідком воскресіння» і прекрасно підтверджує це своїм богослів'ям. Воскресіння Христове в богослів'ї ап. Петра — це світло, що освітлює все діло Спасіння, яке звершив Христос, в його минулому, теперішньому і майбутньому. Первоверховний апостол в своїх промовах констатує те, що Ісус Христос перед Своїми сучасниками виступив як «Муж, засвідчений від Бога силами і чудесами» (Діян. 2, 22) і помазаний Духом Святим (Діян. 10, 38), як Отрок Божий Світлий і праведний (Діян. 3, 13-34). Народ же відрікся від Нього перед лицем Пилата і просив видати їм душогубця (Діян. 3, 13-34). Але прославлення Христа починається з моменту Його Воскресіння. Апостол показує воскреслого Христа як «Начальника життя і Спасителя» (Діян. 5, 31). Воскресіння - це ще й акт одкровення, котрим Бог призиває Ізраїль до покаяння і прощення гріхів, а також до хрещення в ім'я Ісуса Христа (Діян. 2, 38). Вимога покаяння і навернення торкалась, перш за все, юдеїв і розглядалась як наслідок милості Божої (Діян. 8, 22), що подається через Отрока (Діян. З, 26). Дієвість віри виявляється дарами, які одержуємо від Святого Духа (Діян. 2, 38), Сам Святий Дух іменується Богом (5, 34) [26, с. 18]. Таким чином, промова апостола Петра, перед усім, — слово божественного одкровення. Вся вона являється імпровізацією, живою відповіддю на питання, що визрівали під час тих подій, і тому тісно пов'язані з навколишніми обставинами.

Промова ап. Петра має велике значення не тільки як в історичному плані. Вона незвичайно важлива для нас і тому, що здатна дати натхнення сучасним віруючим. Церква наших днів може узяти на озброєння багато що з того, чим володіла церква першого століття: упевненість, ентузіазм, бачення і силу. Не дивлячись на недосконалість молодої церкви, на численні проблеми, ясно одне: вона була водима Духом Святим, Який спонукав її до свідчення.

Метою даної роботи є розкрити основні аспекти богослів'я апостола Петра, спираючись на його промову, подану в книзі Діянь вдень святої П’ятидесятниці, умовно роблячи увагу на існуванні Церкви Христової в перші роки її заснування.