Кривенко А. О. Традиційні уявлення волинян про чорта: календарний контекст (ключові тези)

Кривенко А. О. Традиційні уявлення волинян про чорта: календарний контекст (ключові тези)

        “З одного боку, у волинян існує переконання про безсилля всілякої «нечисті», зокрема й чортів, у переддень і в час настання найбільших свят у році, якими є Різдво та Великдень. З іншого боку, деякі повір’я, заборони та апотропеїчні магічно-ритуальні дії вказують на те, що саме у ці календарні періоди активність чортів та інших демонів значно посилюється.” – християнські свята, як-от Різдво та Великдень, в уявленнях волинян зупиняють всяку нечисть, оскільки те, що лякає її найбільше – це віра, втім, нерідко в цих двох календарних періодах активність злого посилюється, можливо, це повʼязано з тим, що деякі свята залишають у собі язичницьке/дохристиянське підґрунтя;

        “До інших прикметних властивостей демона належить те, що він здатний ставати невидимим і виявляє себе лише стукотом, звуком кроків або сильним подувом вітру, вміє долати матеріальні перепони і проникати у замкнене приміщення, може збільшувати свої ріст і вагу тощо.” – чорт може проявлятись не тільки фізично, а й вербально; його здібності не підлягають поясненню, зокрема він може ставати невидимим, міняти стан свого тіла;

        “З’являючись у різних місцях (на дорогах і роздоріжжях, біля греблі, млина, під вікнами хати, у кущах, річці, болоті, на мості), «чортяка» чіпляється до людей, лякає їх і переслідує, часом доводячи деяких осіб до божевілля.” – із цієї тези можемо зробити висновок, що чорту не потрібне конкретне місце для появи; чорт, насамперед, приходить туди, де людина може виконувати буденні справи (наприклад, сходити до млина або працювати під вікнами хати);

        “Крім того, заманює в свої тенета тих, хто, бажаючи отримати сприяння у тій чи іншій справі (мисливство, картярство, відьмацтво тощо), у відповідь на привітання «Христос Воскрес!» промовить відповідне заклинання (наприклад – «Я стріляю!», «Я шию!», «Я в карти граю!», «А я корови дою!»)” – розуміємо, що чорт допомагає тому, хто має на думці щось лихе, як-от картярство. До того ж ця людина зневажає християнську віру, оскільки на традиційне привітання відповідає, наприклад, словами “Я шию!”, знаючи, що в таке світле свято працювати не можна;

        “Ще одна пересторога, якої дотримувалися на Кременеччині, а також на Звягельщині [...] зобов’язувала присутніх за святвечірнім столом (насамперед дітей) не хитати ногами, щоби не «колисати чорта»” – це можна пояснити наступним чином: по-перше, діти більш чутливі до “нечистої” сили, а, по-друге, якщо “заколисати” чорта, він не захоче покидати цей дім;

        “У багатьох волинських селах полум’ям «страсної» свічки такий же хрест робили на хатньому сволоку у Чистий Четвер. Цього ж дня до схід сонця зазвичай обмітали дім, щоб відігнати від оселі усіляку «нечисть». Подекуди для цього використовували вербичку…” – можемо побачити, що серед традиційних оберегів від злого у волинян побутують як і християнські елементи, так і “забобонні”, як-от обмітання дому;

        “Із уявленнями про «нечисту силу» та потребу охорони від неї пов’язані й звичаї окроплювати домівки, худобу йорданською водою, перед Водохрещам малювати на дверях хат хрести свяченою крейдою, у період свят бити в церковні дзвони …” – звичай з освяченням дому святою водою побутує в українців і досі, адже пов’язаний із вірою в її цілющі здібності й т. ін. Із цієї тези можемо припустити, що чорта, як і будь-яку іншу “нечисту” силу, легко прогнати за допомогою християнських символів віри (хрест, церковні дзвони, свячена вода);

        “Злий дух показується людям переважно у темну пору доби (вечір, ніч) і місцями його з’яви часто є такі локуси як дорога, роздоріжжя, міст, гребля, водойма (озеро, ставок, річка), подвір’я, хлів, хата.” – чорт ховається від людей у ясну пору дня, а приходить ближче до ночі. Сили зла завжди асоціювались у людей із темрявою, а добра – зі світлом. Дорога й роздоріжжя часто постають у сюжетах із прикликаннями чорта, демона тощо;

        “Характерними зооморфними ознаками чорта є копита, хвіст, роги, кігті, однак «дідько» легко змінює свій образ і може перетворитися на тварину (собаку, лоша, теля, вівцю, козу), людину, чорну антропоморфну тінь абощо.” – чорт постає в різних іпостасях, зокрема як тварина, можливо, це тому, що в образі тварини він зможе бути ближчим до світу людей;