Сутнiсть поняття агресiя, агресивнiсть у рiзних наукових пiдходах

УДК

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ АГРЕСІЯ, АГРЕСИВНІСТЬ У РІЗНИХ НАУКОВИХ ПІДХОДАХ

Удовичко І. О., студентка V курсу факультету психології та соціальної роботи

Науковий керівник: докт. пед. наук, професор Турчин Т. М., кафедра педагогіки

Анотація. У запропонованій статті розглянуто поняття агресії та агресивності; висвітлено зміст існуючих наукових підходів до пояснення поняття агресії. Автор дійшла висновку, що агресія – це будь-яка форма поведінки, яка націлена на спричинення шкоди іншій живій істоті;  агресивність же варто розглядати як відносно усталену рису особистості, що виражає готовність до агресії.

Ключові слова: агресія, агресивність, поведінка, суперечність.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Багатозначність проявів агресії призводить до того, що в науці на сьогодні відсутнє чітке та однозначне визначення цього терміну. Необхідно пояснити значення поняття «агресія», оскільки на сьогодні цей термін використовується все частіше, а тому необхідно розглянути його трактування у роботах науковців різних сфер діяльності.

Представлені аспекти проблеми зумовили вибір теми статті: «Сутність поняття агресія, агресивність у різних наукових підходах».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різноманітність і складність форм виявлення агресії приводить до того, що сьогодні у науці немає її однозначного трактування і визначення. Це дає змогу різним авторам в залежності від мети і завдань дослідження вкладати у поняття агресії різний зміст. Її визначають і як своєрідну захисну реакцію людини на ті чи інші подразники (зовнішні), і як напад чи боротьбу в межах одного виду. Однак більшість авторів вважають, що агресія — це форма поведінки, яка спрямована на заподіювання фізичної або психологічної шкоди живій істоті, а агресивність — тенденція особистості до деструктивних дій, яка набувається у процесі розвитку її в суспільстві [1].

Агресію досліджували у своїх працях: Ф. Аллан, Р. Ардрі,А. Бандура, А. Басс, Л. Бендер, Р. Берон, Х. Бруннер, Т. Гоббс, Х. Дельгаро, Д. Доллард, Г. Карей, К. Лоренц,Д. Майлс,Н. Міллер, Д. Морріс, Д. Річардсон, Р. Трімблей, З. Фрейд, Е. Фроммта ін.

Мета статті – охарактеризувати сутність поняття агресія, агресивність у різних наукових підходах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Протягом багатьох століть різні вчені намагались зрозуміти чому люди діють агресивно і що слід застосовувати для того, щоби запобігти чи взяти під контроль таку деструктивну поведінку. Зокрема, такі спроби робилися ще задовго до того, як психологія виокремилась у самостійну галузь науки – філософами, релігійними мислителями [16;17]. Так, у стародавній філософії ми знаходимо різні точки зору на проблему агресивності. Китайський філософ Мен-Цзи вважав, що людина народжується доброю, і примушувати її скоювати зло означає змушувати людину робити щось неприродне для неї [14, с. 55–63].

Поміж тим, емпірик Т. Гоббс [8] припустив, що людям від народження властивий егоїзм і вони потребують формувального впливу оточення і контролю аби стати членами суспільства. У концепції Т. Гоббса обстоювалась ідея, що люди володіють егоїстичними мотивами до виживання, сексу та агресії і що у поведінці людини немає нічого позитивного та альтруїстичного. Таким чином, людська діяльність вимагає постійного утримання під контролем її егоїстичних внутрішніх мотивів і бажань. Тут переважав підхід, згідно з яким агресія оцінювалась як поведінка, що суперечить позитивній сутності людини.

Ч. Дарвін [10] розглядав винищення представників свого або чужого виду як один із механізмів природного відбору і самозбереження живих істот.

У творчості Ф. Ніцше [15, с.9] тема агресії та агресивності є однією із головних і має суперечливий характер. Зокрема, з одного боку, агресію у вигляді війн філософ вважав як засіб саморозвитку та самореалізації сильної особистості. На його думку, у війні важливий не результат, а сам процес.

Філософ Ж.-Ж Руссо, намагаючись пояснити агресивність, вбачав причиною зла та деструктивності суспільство та його устрій, а не людську природу. Згідно з його концепцією, людина народжується доброю та розумною, і якщо у ній розвиваються деструктивні нахили, то їх спричиняють насамперед негативні обставини та неадекватне виховання. Інший філософ Т. Гоббс вказував на необхідність дотримання соціальних норм та обмежень, щоб контролювати деструктивну людську природу, оскільки агресивні імпульси є вродженими і вони важко піддаються переорієнтації [5, с.286].Класичне визначення агресії було запропоновано А. Бассом. Він охарактеризував агресію як реакцію, що завдає шкоди іншому організму [4, с.17].