Професійна діяльність психолога в галузі спорта

Професійна діяльність психолога в галузі спорта

1.Психологічна готовність психолога до професійної діяльності у спорті.

Психологія спорту – це галузь психологічної науки, предметом якої є вивченнязакономірностей прояву і розвиток психіки людини, а також групових взаємодій в

умовах тренувальної діяльності і змагання. Особливої активності розвиток цієї галузі набув в 60-70 рр. ХХ ст.

Спортивний психолог – це висококваліфікований спеціаліст, підготовлений для вирішення поставлених завдань у галузі

фізичного виховання, фізичної культури і спорту.

Така професійна діяльність вимагає від психолога великого обсягу професійних знань, умінь та навичок і особливих особистісних якостей, що складають основу його індивідуальності. Психолог повинен бути, насамперед, психологічно готовим до здійснення професійної діяльності у галузі спорту. Це передбачає наявність у індивіда комплексу мотивів, знань, умінь і навичок, особистих якостей, які забезпечують успішну взаємодію психолога зі спортсменами в цілому.

Психологічна готовність за своєю структурою включає такі взаємообумовлені компоненти:

-мотиваційний,

-когнітивний,

-операційний

-особистісний.

Мотиваційний.

Цей компонент психологічної готовності може набувати таких типів: адекватний тип професійної мотивації; ситуативний тип професійної мотивації; конформний тип; компенсаторний тип мотивації.

Адекватний тип професійної мотивації.

Ціннісні орієнтації, особисті та професійні мотиви спортивного психолога цілком узгоджуються з його поведінкою, яка відповідає вимогам професійного та етичного характеру. Така мотивація як правило поєднується з високим інтелектом, загальною культурою і сприяє швидкій адаптації психолога до роботи в спорті.

Ситуативний тип професійної мотивації.

В даному випадку рішення психолога щодо роботи в спорті приймається під впливом зовнішніх факторів (гроші, місце проживання, престижність та ін.) без вираженого інтересу до цієї спеціальності. Такий тип мотивації пов'язаний із тенденцією до розчарування, невдоволення і як наслідок – формального ставлення до своїх обов’язків і зниження професійного рівня психолога.

Конформний тип.

В даному випадку вибір спортивної спеціалізації здійснюється під впливом референтної групи, норми якої є для людини головним регулятором поведінки. Цей варіант мотивації зустрічається у психологів, які і зробили вибір без урахування особливостей своєї особистості.

Компенсаторний тип мотивації

зустрічається у осіб, які обирають психологію спорту з метою побороти в собі слабкі сторони характеру завдяки

оволодінню професією. У таких психологів виділяють як правило два варіанти розвитку особистості: в одних

випадках робота в спорті не приводить їх до очікуваних результатів, а в других – відбувається гіперкомпенсація слабких сторін особистості (прагнення до домінування, рішучість, прояви жорстокості та ін.). Результатом можуть

бути серйозні професійні помилки і порушення етичного кодексу.

Як показує практика, діяльністьь спортивного психолога в більшості випадків є полі мотивованою, в її основі лежать мотиви різних груп і кожен з них має певний вплив на психологічну готовність до професійної діяльності психолога у спорті.

2.Основні задачі та проблеми професійної діяльності спортивного психолога.

Психологу необхідно вміти об’ єктивно та всебічно аналізувати умови, цілі та завдання життя і професійної діяльності спортсмена (тренера),