Застосування форм виховання у реалізації завдань громадянського та патріотичного виховання у діяльності Сахнівської середньої школи Кор

Застосування форм  виховання у реалізації завдань громадянського та патріотичного виховання у діяльності Сахнівської середньої школи Корсунь-Шевченківського району

Розвиток української держави на сучасному етапі характеризується соціальними проблемами, що пов’язані з формуванням людини-особистості, людини-громадянина, людини-патріота. Саме наявність таких якостей у підростаючого покоління є основою функціонування незалежної держави.

У Законі України «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Концепції національного виховання зазначено, що школа виконує провідну роль у становленні особистості як громадянина. Через її діяльність зміцнюється інтелектуальний і духовний потенціал нації, формується патріот своєї Батьківщини. У школі особливо ефективно здійснюється громадянсько-патріотичне виховання.

В умовах складних соціально-економічних перетворень зараз відбувається досить помітний процес соціальної деградації. Багато молодих українців бачать можливості свого розвитку та самореалізації поза межами України, і лише незначний їх відсоток пов’язує своє майбутнє з нашою країною. Як наслідок – плазування перед усім «західним», глибоке розшарування суспільства, нігілістичне ставлення до старших, історії свого народу, а в результаті – до самої держави.

Основними причинами цього є нівелювання традицій народної виховної культури, ослаблення ролі сім’ї у вихованні громадянсько-патріотичних почуттів, занедбання того кращого, що залишили нам попередники, спрямованість школи лише на передачу певної суми знань.

Унікальний досвід вирішення проблем громадянсько-патріотичного виховання презентує педагогічний колектив Сахнівської середньої школи Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, який очолював видатний український педагог Олександр Антонович Захаренко. Вже те, що директор звичайної сільської школи вперше в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки стає академіком і одним із засновників Академії педагогічних наук, свідчить про його непересічний педагогічний талант, спрямовує пошук дослідників на вивчення й розкриття його педагогічного спадку.

Методи розв’язання проблем формування громадянина-патріота, які успішно застосовувалися педагогічним колективом Сахнівської школи, не втратили актуальності і залишаються життєво важливими для сучасної національної системи освіти. Нам імпонує думка К.І. Чорної, яка пов’язує визнання й успіх О.А.  Захаренка з тим, що він вивчав і розробляв важливу проблему – «виховання творчого громадянина-патріота в інтегрованому виховному середовищі». Проте ця проблема є лише однією гранню сахнівського феномену. Педагогічний колектив успішно вирішував питання формування людини з високим рівнем інтелекту, фізично розвиненої і багатої духовно. Це досягалося шляхом визначення далеких і близьких перспектив школи, комплексного підходу до виховання, коли на кожному заході вирішується завдання майже в усіх напрямах виховного процесу. Матеріальна база навчально-виховної роботи створювалася самими учнями, батьками, учителями, що було важливим фактором згуртування шкільного колективу і мешканців села, розвитку гуманістичних ідей про увагу до дитини, педагогізацію середовища. Романтика й окриленість усіх педагогічних заходів – це те основне, чим керувалися вчителі Сахнівської школи у своїй щоденній праці.

Отже, успіх і визнання О.А. Захаренка – це результат створення вченим-практиком авторської педагогічної системи, складовими якої є родинне виховання, формування духовних цінностей, гуманістичних та громадянсько-патріотичних почуттів учня.

Основними чинниками формування поглядів О.А. Захаренка на громадянсько-патріотичне виховання були родинні стосунки, у яких домінували надбання народної педагогіки – повага до старших, любов до рідного краю, відповідальність за доручену справу. А ще передові ідеї вітчизняних та європейських педагогів (П.П. Блонського, Я.А. Коменського, А.С.  Макаренка, Г.С.  Сковороди, В.О.  Сухомлинського, К.Д.  Ушинського), які О.А. Захаренко не лише сприйняв, а й розвинув на засадах гуманізму та дитиноцентризму.