Застосування елементів психодрами у корекції самооцінки в осіб юнацького віку

«Застосування елементів психодрами у корекції самооцінки в осіб юнацького віку»

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ПСИХОДРАМИ У КОРЕКЦІЇ САМООЦІНКИ ……………………………………………………………..6

1.1. Сучасні підходи до застосування методів психодрами у психокорекційній роботі ………………………………………………………………………….6

1.2. Особливості формування самооцінки в осіб юнацького віку…………15

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ САМООЦІНКИ В ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ………………………………………………...24

2.1. Організація та методики дослідження самооцінки в осіб юнацького

віку…………………………………………………………………………......24

2.2. Аналіз результатів дослідження самооцінки в осіб юнацького віку….28

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ САМООЦІНКИ В ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ПСИХОДРАМИ………………….33

3.1Програма корекції самооцінки в осіб юнацького віку…………………33

3.2 Практичні рекомендації щодо формування адекватної самооцінки…39

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………...43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….. .46

ДОДАТКИ……………………………………………………………………48

ВСТУП

Самооцінка відображає особливості усвідомлення людиною своїх вчинків і дій, їх мотивів і цілей, вміння побачити і оцінити свої можливості, здібності. У кожному віковому періоді на формування самооцінки переважно впливає та діяльність, яка в цьому віці є провідною. У молодшому шкільному віці провідною є навчальна діяльність; саме від її ходу і залежить у вирішальній мірі формування самооцінки дитини, вона прямо пов'язана з її успішністю, успіхами в навчанні. У підлітковому віці самооцінка піднімається на якісно новий щабель, збагачується новим змістом, набуває нові функції. Самооцінка починає впливати на сприйняття підлітком інших людей, «живити» вибірковість цього сприйняття.

У юнацькому віці людина стурбована оцінкою нових знань і прагне вибудовувати свою поведінку на основі свідомо вироблених або засвоєних критеріїв і норм. Рання юність характеризується появою почуття власної неповторності, особистої індивідуальності; в негативному варіанті виникає розпливчасте «я», рольова і особистісна невизначеність.  Після 15 років збільшується самоповага, зменшується сором'язливість і все більше зростає інтерес до свого майбутнього. А характерна риса юнацького віку - формування життєвих цілей.

Самооцінка надзвичайно важлива для повноцінного функціонування особистості в соціумі та досягнення різних життєвих цілей – успіху, самореалізації, сімейного щастя, духовного та матеріального благополуччя. Дійсно важливо виявити та вивчити взаємозв'язок (за його наявності) самооцінки студента та його положення у групі, щоб вчасно надати необхідну особі юнацького віку допомогу та підтримку.

Питання розвитку самооцінки як складової самосвідомості особистості є одним з ключових в сучасній психології. Він розглядається в рамках як вітчизняних, так і зарубіжних психологічних досліджень. Процес, характеристики і властивості самооцінки, як невід'ємної складової сутності людини, розглянута в працях: Б.Г. Ананьєва, Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, А. Р. Лурії, В.Н. Мясищева. Питання пізнання і самоставлення в процесі соціокультурного становлення розглянуті в роботах К.А. Альбуханової-Славської, І.С Кона, В.С. Мухіної, С.Р. Пантелєєва, В.А. Петровського, В.В. Столина. Питання становлення самооцінки в контексті більш загальної проблеми розвитку особистості проаналізовані в роботах Б.Г. Ананьєва, Л.І. Божович, Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, П.Р. Чаматі, І.І. Чеснокова, Є. В. Шорохової.