Структурно-функціональна модель ігрової діяльності

2.1. Структурно-функціональна модель ігрової діяльності

У психолого-педагогічній літературі аналіз ігрової діяльності тісно пов’язується з проблемою коасифікації ігор. У зв’язку із значенням гри для розвитку дітей дошкільного віку, вона свого вихідного значення набула саме у царині дошкільної педагогіки. Науковці та практичні працівники початкової ланки освіти, за браком ґрунтовних теоретичних досліджень ігрової діяльності на матеріалі школи 1-го ступеня, довгий час без чіткої системи вживали класифікацію ігрової діяльності, розроблену для дошкілля. Лише у 80-ті роки ХХ століття шляхом експериментального дослідження можливостей та особливостей навчання дітей у школі з шести років, ця проблема виявилась актуальною науково-педагогічною проблемою початкової освіти і почала глибше розроблятися.

Однак і досить ґрунтовно здійснену класифікацію ігор дошкільників не можна визнати послідовною, оскільки в ній не виділена притама всім іграм основа.

У забезпеченні теоретичних засад коасифікації ігрової діяльності я спиралась на наукові генези гри, що закладені психологічними дослідженнями ХХ століття. В опублікованих роботах за основу систематизації ігор молодших школярів взято узагальнення про ігрову діяльність О. М. Леонтьєва, яке стосується того, що головні зміни в іграх дітей дошкільного віку містяться в тому, що Польщі ігри за уявною ситуацією перетворюються в ігри ха правилами, в яких уявна ситуація та ігрова роль приховуються. За традицією дошкільної педагогіки ігри молодших школярів поділяємо на 2 системоутворюючі групи: ігри творчі та ігри за правилами. Творчі ігри істотно відрізняються від ігор за правилами. У середині кожної з цих груп ігри також неоднакові.

Для виокремлення конкретних видів ігор із ігрової діяльності молодших школярів виникла необхідність визначення з критерії доню базою уласифікації. Критеріями систематизації ігрової діяльності, у зв’язку зі складністю цього явища, можуть бути різноманітні ознаки. Як доведено раніше, гра – це діяльність, тому у пошуку коитеріїв коасифікації ігор вважаю за доцільне звернутись до поняття діяльність – гра як діяльність структурно відповідає всім характеристикам цього поняття. За моєю думкою, кожна гра дитини має всі структурні компоненти ігрової діяльності, але окремі види ігор мають характерне саме для них наповнення структурних складових. Коли педагог-керівник ігрової діяльності молодших школярів зможе об’єктивно проаналізувати гру, яка запланована для проведення у позаурочному навчально-виховному процесі, він матиме змогу цілеспрямовано впливати на змістовне наповнення всіх структурних компонентів цієї гри. За таких умов ігрова діяльність буде ефективним методом позаурочного навчально-виховного процесу.

Виходячи з того, що «…в загальному потоці діяльності, який утворює людське життя…аналіз виділяє … окремі (особливі) діяльності за критерієм спонукаючих їх мотивів»[39], суттєвим критерієм класифікації ігор має бути мотивація гри. Мотиви спрямовуються на задоволення актуальних для людини потреб. Тому, гра тісно пов’язана з потребо вою сферою молодших школярів.

Мотиватором для дитини може бути певний образ або поняття, думка про майбутню гру, бажання погратись з іншими дітьми. Реальними мотивами ігрової діяльності учнів молодшого шкільного віку виступають потреба наслідування дорослої людини, потреба в діях з ігровим матеріалом (іграшками та їм подібним матеріалом), в самому ігровому процесі, нарешті, потреба в результаті гри (в іграх з елементами праці, в іграх-змаганнях, у рухливих іграх спортивного характеру і т.ін.).

Як діяльність, шляхом мотивації гра спрямовується на предмет цієї діяльності, який зумовлює змістовий компонент кожної гри. Виходячи з аналізу змістового компоненту, мушу зазначити, зо різноманітність дитячих ігор так само, як і діяльностей іншого характеру, пов’язана з різноманітністю предметів гри. Аналіз різних ігор свідчить про те, що їх змістом може бути наслідування трудової діяльності і соціальних якостей дорослих людей у сюжетно-рольових іграх, природознавчий, математичний, мовний пізнавальний матеріал дидактичних ігор і т.ін. Тому є об’єктивні підстави говорити про різні види ігор, аналізуючи їх змістовий компонент.