Санiтарно-гiгiэнiчнi вимоги до розмiщення та об'эмно-планувальних рiшень закладiв харчового виробництва

ЛЕКЦІЯ 3.

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ

ДО РОЗМІЩЕННЯ ТА ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНИХ РІШЕНЬ ЗАКЛАДІВ ХАРЧОВОГО ВИРОБНИЦТВА.

План

1. Гігієнічні вимоги до генерального плану ділянки. Санітарно- гігієнічні вимоги до стану території закладів харчового виробництва  та її утримання.
2. Гігієнічні вимоги до закладів, які розміщуються у окремих будівлях, житлових будинках, промислових підприємствах.
3. Основні нормативні документи для проектування закладів харчового виробництва  та санітарно-гігієнічні вимоги.
4. Санітарно-гігієнічні вимоги до взаємозв'язку між окремими приміщеннями.
5. Особливості проектування окремих груп приміщень.
6. Санітарно-гігієнічні вимоги до будівельних матеріалів, що використовують для будівництва та внутрішнього оздоблення закладів.

1. Гігієнічні вимоги до генерального плану ділянки.

Санітарно-гігієнічні вимоги до стану території закладів харчового виробництва  та її утримання.

Вибір ділянки узгоджується з органами державного санітарного нагляду. При проведенні санітарно-гігієнічної оцінки ділянки відведеної під будівництво закладу звертається увага на величину санітарно-захисної зони,        розміри        ділянки,        характер        рельєфу        будівельного        майданчика, гідрогеологічні показники, характер ґрунту, глибину залягання грунтових вод, напрямок пануючих вітрів і т.д.

Санітарно-захисні зони встановлюються відповідно до СанПіН 2.2.1/2.1.1.567-96 «Санітарно-захисні зони і санітарна класифікація підприємств, споруд та інших об'єктів». Для зменшення несприятливої дії на навколишнє середовище та організм людини для підприємств харчування мінімальна санітарно-захисна зона приймається рівною 50 м.

Не допускається розташування майданчиків для будівництва харчових підприємств на місці колишніх звалищ, скотомогильників тощо, якщо з моменту припинення їх експлуатації минуло менше двадцяти років.

Площа території повинна відповідати потужності підприємства.

Санітарно-захисна зона для підприємств харчування має бути озеленена не менше ніж на 60%, що є важливою гігієнічною вимогою.

Ділянка забудови повинна бути віддаленою від

• джерел ймовірного забруднення: від звалищ - не менше ніж на 1 км;
• від промислових підприємств - на 100…1000 м;
• від житлових кварталів - на 50…500 м.

Рельєф місцевості повинен бути рівнинним, що забезпечує вільний стік зливних вод.

Ступінь забудови ділянки не повинен перевищувати 30%. Це сприяє його кращому освітленню і провітрюванню.

Висота стояння ґрунтових вод не повинна перевищувати 0,5 м від основи фундаменту або 1 м від підлоги підвалу.

При розміщенні закладів слід враховувати розу вітрів: ділянку слід розміщувати з навітряного боку відносно промислових об'єктів, сантехнічних споруд і пристроїв комунального призначення; відносно лікувально- профілактичних і дитячих установ є бажаним підвітряне розміщення підприємства.

Найбільш придатним для ділянки є крупнозернистий ґрунт з інтенсивними аеробними процесами самоочищення (добре дренується, осушується і вентилюється). Грунт підвалу не повинен бути торф'яним, болотистим і забрудненим.

Ділянка в основному має прямокутну форму. Найбільш раціональною вважається форма ділянки при співвідношенні його сторін 1:2,1:1,1:1,5.

Земельні ділянки повинні забезпечувати розміщення самого об'єкта і необхідних допоміжних будівель для різних господарських потреб: зберігання палива, транспорту, овочесховища, холодильної камери та ін.