Особливостi фонологiчноi компетентностi першокласникiв загальноосвiтньоi школи

ОСОБЛИВОСТІ ФОНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

ЗМІСТ

ВСТУП        ……………………………………………………………………….1

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ФОНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ        7

1.1. Сутність понять «фонологічна компетентність» з погляду різних галузей науки        7

1.2. Проблема становлення фонологічної компетентності у дітей молодшого шкільного віку        24

1.3. Фонетико-фонематичні порушення у дітей молодшого шкільного віку        33

РОЗДІЛ 2 ВИВЧЕННЯ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ ФОНЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ДІТЕЙ ПЕРШОГО КЛАСУ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ        41

2.1. Організація та методика проведення дослідження        41

2.2. Кількісний та якісний аналіз результатів констатувального етапу дослідження        71

ВИСНОВКИ        75

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ        80

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблема формування фонологічної компетентності залишається актуальною, оскільки вона потребує розгляду в контексті компетентнісного підходу. Адже розвиток фонетико-фонематичних процесів і звуковимови дитини є важливим аспектом формування культури мовлення та має суттєве значення для успішного оволодіння нею читанням і письмом. Для формування повноцінних навичок читання і письма необхідно сформувати чітку звуковимову, диференціацію звуків та навички якісного аналізу та синтезу.

У теорії та практиці викладання української мови виокремлюють мовну (лінгвістичну), мовленнєву, комунікативну, культурознавчу компетенції (О. Бистрова, А. Богуш, Н. Гез, О. Горошкіна, М. Пентилюк, Г. Шелехова), що сприяє більш точному, повному і водночас конкретному визначенню мети викладання мови, моделюванню певного заняття, розробленню критеріїв та рівнів засвоєння матеріалу, оволодінню мовою, визначенню змісту предмета. В процесі розвитку лінгвістичної компетентності вагоме місце посідає знання про фонетичну систему української мови: система знань про лінійний та нелінійний рівні фонетики (засвоєння лінгвістичних понять: звук, фонема, класифікація звуків української мови, історичні чергування, складоподіл, фонетична та фонематична транскрипція, інтонація й ін.).

В Україні зародження фонології пов’язане з іменами О. Курило, О. Синявського, Є. Тимченка. У подальшому фонологічні ідеї української мови розвивали П. Коструба, Л. Прокопова, Н. Тоцька, М. Шеремет та ін.

Загалом проблема формування фонологічної компетентності (з урахуванням культури мовлення) учнів основної школи не нова, однак багатоаспектна, і тому в лінгвістичній літературі їй присвячено чимало досліджень. Протягом останніх десятиліть до цієї теми так чи інакше зверталися мовознавці (О. Ахманова, Н. Бабич, Л. Булаховський, В. Виноградов, Д. Ганич, Б. Головін, М. Жовтобрюх, Л. Мацько, В. Костомаров, С.Ожегов, Л.Скворцов, М.Сулима та ін.), дидакти й лінгводидакти (А. Алексюк, О. Біляєв, Є. Голобородько, С. Караман, В. Мельничайко, Г. Михайловська, О. Олійник, М. Пентилюк, М. Стельмахович, Г. Онкович, О. Хорошковська та ін.). Певною мірою ця проблема порушувалась у працях багатьох психологів і психолінгвістів (Б. Ананьєв, О. Божович, П. Гальперін, М. Жинкін, І. Зимня, П. Зінченко, О. Леонтьєв, О. Лурія, А. Петровський, О. Потебня, А. Смирнов, С. Рубінштейн та ін.).

Численні дослідження науковців (Н. Гаврилова, Е. Данілавічютє, В. Ільяна, Л. Коваль, Ю. Рібцун, А. Савченко, Є. Соботович, В. Тищенко, Л. Цветкова та ін.) доводять, що недорозвинення фонематичних процесів (фонематичний слух, фонематичний аналіз, фонематичний синтез, фонематичне сприймання та фонематичні уявлення) призводить до порушень звуковимови, навичок писемного мовлення, негативно позначається на розвитку лексико-граматичної сторони та зв'язного мовлення. Діти із недоліками формування вимовної системи рідної мови внаслідок вад сприймання й вимови фонем складають значну частину учнів молодших класів, які також мають і порушення писемного мовлення [3, 23]. За несформованості фонематичних процесів дитина сприймає, запам'ятовує, повторює, пише не те, що їй сказали, а те, що вона почула точно або щось дуже подібне.