Нацiонально-патрiотичне виховання молодших школярiв

Секція 7. Теорія та методика виховання

ДЕЙНЕГА І.О., КУЧЕРЕНКО Т.А., студентки 448 групи

факультету дошкільної та початкової освіти

Миколаївський національний університет  імені В.О. Сухомлинського

м. Миколаїв, Україна

Науковий керівник – викладач Філімонова Т.В.

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Зараз наша країна переживає непрості часи і ми стаємо не тільки свідками, але й безпосередніми учасниками подій, від яких буде залежати подальша доля всього нашого народу. Саме тому серед  усіх виховних напрямів сьогодні  виділяються і є найбільш актуальними патріотичне і громадянське виховання як основні, найголовніші, ті що відповідають як вимогам сучасності, так і закладають фундамент для формування свідомості нинішніх і  майбутніх поколінь.

На жаль патріотизм зараз розглядається більше як модна тенденція, ніж справжня любов і відданість своїй державі. Ми перестали розуміти саму суть цього терміну. Люди вважають себе патріотами одягнувши вишиванки і виставляючи повсюди національну символіку. Саме через це така увага приділяється патріотичному вихованню молодшого школяра. Адже формування свідомих громадян-патріотів, так необхідних зараз нашій державі, повинно починатись із дошкільного закладу та початкової школи і розвиватись у тісній взаємодії сім’ї, школи та громадськості.

Проблемі особливостей розвитку патріотичної свідомості молодших школярів присвячено праці багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників:                        В. Борисової, Ю. Гапона, Г. Костюка,  М. Матюхіної,  Л. Ніканорової,               О. Ніконенка, Е. Помиткіна, І.Мельниченка,Т. Сєдова, Н. Буйної, О.Німко та багато інших.

Перш ніж з’ясувати, які форми, методи та прийоми допомагають вчителеві початкових класів у патріотичному вихованні молодших школярів, потрібно визначити зміст самого поняття «патріотизм».

Історія формування терміну «патріотизм» представлена у працях І. Кравцова, І. Харламова, П.Кононенко та багатьох інших науковців. Аналіз праць, присвячених даній тематиці, засвідчує наявність певних прогалин у дослідженні явища українського патріотизму. Спостерігається й живучість стереотипів радянського минулого, заміна справжнього, щирого почуття патріотизму на штучний, ідеологізований, вигідний для влади.

Погляди на патріотизм істотно змінювались відповідно до історичного періоду та ідеології, на що і звертає увагу О. Сухомлинська: «І в історії, і в сьогоденні погляди на патріотизм як суспільний і моральний принцип, його тлумачення і складові істотно різняться залежно від епохи та політико-ідеологічних уподобань.»

Сучасне розуміння патріотизму характеризується різноманітністю і неоднозначністю. Багато в чому воно пояснюється складною природою даного явища, багатим його змістом і розмаїттям форм прояву.  Одна із спроб розкрити зміст даного поняття є в  монографії І. Кравцова, який говорить що, патріотизм – це любов до своєї Вітчизни; до рідних місць («землі батьків»), до рідної мови, до культури і традицій, до продуктів праці свого народу, до прогресивного суспільного і державного устрою. Патріотизм –  це відданість своїй Батьківщині, готовність захищати її незалежність [1].

І. Харламов розглядає патріотизм як взаємопов'язану сукупність етичних відчуттів і рис поведінки, що включає любов до Батьківщини, активну працю на благо Батьківщини, підтримання і збільшення трудових традицій народу, дбайливе ставлення до історичних пам'ятників і звичаїв рідної країни, любов до рідних місць, прагнення до зміцнення честі і гідності Батьківщини, готовність і вміння захищати її, військову хоробрість, мужність і самовідданість, братерство і дружбу народів, нетерпимість до расової і національної неприязні, пошану звичаїв і культури інших країн і народів, прагнення до співпраці з ними.