Яка вона сучасна мистецька освіта?

Доповідь на тему:

«Яка вона, сучасна мистецька освіта»

Для відповіді на це питання було переглянуто багато матеріалу, як друкованого так і відео. Ще безліч залишилась поза моєю увагою. Але дійсно є про що говорити.

Давно відома істина, що людина, яка займається музикою, дійсно відрізняються від тих, хто цьому не вчився. Інший кругозір, світосприйняття, мислення, уява. Усе це дуже важливо і корисно для розвитку дитини. Для того, щоб дати висновок куди нам рухатись, пропоную зробити екскурс по різним країнам світу і перегланути світові тенденції мистецької освіти.

У багатьох зарубіжних системах втілюється діяльно-практичний компонент засвоєння матеріалу, а саме, звертається увага, насамперед, на розвиток творчих здібностей учнів, а також на формування у школярів виконавських вмінь і навичок у різних видах діяльності. Такий підхід до вивчення мистецтва характерний для Австралії, Англії, Угорщини, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швеції та інших зарубіжних країн. Окрім цього, передусім, акцент зміщується на розвиток творчості.

Вагомий вплив на сучасну систему викладання музики у західноєвропейських країнах і США здійснили ідеї канадського композитора і педагога Мюрей Шафера. Його педагогічна технологія музичного виховання передбачає упровадження вільного експериментування зі звуками, ритмами, мелодіями з метою дати дітям відчуття радості творчості, сформувати позитивне ставлення до музичного пізнання. Провідною навчальною діяльністю стає імпровізація на дитячих музичних інструментах у формі діалогічної гри у колі. Крім імпровізації широко використовуються співи, сприймання музики, а також опанування «нотної грамоти». Проект має назву «Світовий Звуковий пейзаж», головною метою є аналіз звукового середовища, навчити дітей активно слухати оточуючі звуки, як музичний твір, критично аналізуючи їх, та розвивати вміння точно їх відтворювати для створення своєї музики.

У Європі і США мистецька освіта у закладах характеризується відсутністю єдиних планів і програм, у школах різного типу мистецтво займає різне місце і йому відводиться різна кількість годин. При цьому, часто уроки мистецтва стають предметами, які вільно обирають самі учні. Спостерігається така тенденція, коли музику використовують як засіб абстрагованості від предметів, які вимагають великих розумових зусиль, а також, дуже часто класичну музику розглядають як досить складний вид художньої культури і тому навчання відбувається, в основному, на основі сучасного музичного мистецтва.

Так у Латвії, яку ми відвідали під час міжнародної конференції, у місті Вільнюс, учні за власним вибором вивчають музику або образотворче мистецтво у гімназії і наприкінці навчання складають екзамен у вигляді творчої роботи. На даний час у них працює майстер-педагог з образотворчого мистецтва і учні із задоволенням у нього навчаються по індивідуальній програмі. Екзаменаційні роботи прикрашають стелі навчального закладу – це дуже гарні картини і вітражи.

Серед багатьох світових сучасних систем музичного виховання заслуговує на увагу модель музичного виховання молодших школярів в Австрії, де діють популярні школи з музичним ухилом, в яких уроки музики проводяться чотири рази на тиждень. В них навчаються діти, починаючи з шести років. Характерною особливістю методики проведення уроків є те, що один з уроків відводиться на творчу діяльність усього класу, другий – на інструментальну гру у малих групах, третій – на хоровий спів, четвертий – на зведений урок малих груп. При цьому, на навчання до цих шкіл приймають дітей з різним розвитком музичних здібностей, без спеціального відбору і навчають їх за методикою знову ж таки К. Орфа.

Цікавою є система музичного виховання, що пов’язана з оздоровленням дітей. Це насамперед, досвід роботи Вальфдорських шкіл, у яких заслуговує на вивчення і впровадження так званий «ритмічний початок» процесу навчання, а також використання методів евритмії − злиття музики і руху. Дану систему розробив німецький філософ, педагог Рудольф Штейнер. У перекладі з грецької евритмія означає злагодженість, ритмічність – це мистецтво руху, яке надає зриму образну форму звучанню мови і музики. 

У Вальфдорських школах у молодших класах на ритміку у супроводі музики відводиться 30 хвилин. Ця ритмічна частина поєднує спів дітей хором під акомпанемент сопілки та дзвіночків, декламацію віршів хором, приплескування і притоптування. Педагоги звертають увагу, перш за все, на вольові зусилля школярів, які виникають під час виконання усіх перелічених дій усіма учнями.