Використання засобів сучасного танцю в процесі професійної освіти майбутніх хореографів

Бережний М.

 ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ СУЧАСНОГО ТАНЦЮ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ ХОРЕОГРАФІВ

Актуальність теми. На сучасному етапі мистецтво танцю має високий рівень розвитку. В ХХІ ст.. танець увійшов до контексту сучасного мистецтва, поступово почав набувати нових форм, сенсу і ролі.

В даній роботі приділена увага розгляду засобів сучасного танцю в процесі професійної освіти майбутніх хореографів. Вирішення даної проблеми стає не тільки на передачу мистецтвознавчих знань, розвиток виконавських умінь і навичок, але й встановленні нових цінностей, моделювання й прогнозування художньо-педагогічного процесу з урахуванням закономірностей розвитку й саморозвитку його суб’єктів, у зв’язку з чим тема статті є актуальною.

Стан розробки проблеми. Серед балетмейстерів, що займалися пошуком нових виразних засобів сучасного танцю слід назвати                             А. Дункан [1], В. Ніжинського [6], К. Голейзовського [6], Д. Баланчина [6],        Ю. Григоровича [6], та ін.  М. Фокін – російський хореограф, який найближче підійшов до розгляду даної проблеми [6].

Наявність проблемної ситуації. Джерела збагачення танцювальної лексики сучасного танцю, принципи їх використання в процесі фахової підготовки майбутніх хореографів недостатньо розроблені сучасними балетмейстерами й мистецтвознавцями і не відповідають сучасному рівню розвитку аматорських та професійних хореографічних колективів.

Виклад основного матеріалу. Фахова підготовка хореографа полягає у вироблені вмінь та навичок необхідних для роботи у сфері художньо-естетичного виховання молоді виразними засобами хореографічного мистецтва. За час фахової підготовки хореограф повинен оволодіти комплексом загальноосвітніх та спеціальних дисциплін: «МВХД», «Мистецтво балетмейстера», «ОКПТ», «Практикум з хореографічного ансамблю».

Хореограф повинен володіти навичками організації навчально-виховної роботи в хореографічних колективах, а саме: вміннями самостійного складання комбінацій та танцювальних композицій в різних стилях сучасної хореографії; навичками відбору музичного матеріалу; вмінням використовувати науково-обгрунтовану методику роботи з хореографічними колективами; вмінням формувати танцювальний репертуар. Хореограф працює з танцюристами, щоб додати їх рухам завершеності, яка представ перед глядачем у вигляді танцювального твору. Деякі хореографи використовують свої навички для переробки вже існуючих танців, інші за допомогою імпровізації створюють абсолютно нові постановки. Хореограф проводить учбово-тренувальну роботу у хореографічному колективі. Ще хореограф розробляє ідеї, проводить оцінювання і відбір танцюристів, підбирає костюми, музику і т.д. Кожен постановник прагне бачити своїм внутрішнім поглядом виражену в танці ідею, фабулу твору, шукати конкретні виразні засоби їх втілення.

Сучасний танець – вид танцювального мистецтва, що включає танцювальну техніку і стилі ХХ – поч. ХХІ ст., що сформувався на основі американського і європейського танцю модерн і постмодерн [3, с. 81 – 89].

Виразними засобами сучасного танцю є все те, чим ми користуємось при створенні хореографічного твору: музика, драматургія, хореографічна лексика, текст, малюнок, пантоміма, костюм, жест, світло, декорації. У даному випадку сучасний танець розглядається як інструмент для розвитку тіла танцівника і формування його індивідуальної хореографічної лексики. Засобами цього виступає синтез, актуалізація і розвиток різних технік і танцювальних стилів. Для сучасного танцю характерна дослідницька спрямованість, обумовлена взаємодією танцю з філософією руху, що постійно розвивається, і комплексом знань про можливості людського тіла. Стилями сучасного танцю є: Contemporary dance (контемпорарі), модерн, джаз, рок і поп, контактна імпровізація, фанк, соул, брейк, хіп-хоп, чорний поп [5, с.55 – 78].