Образ лабіринту у творах Борхеса “Дім Астеріона” і “Двоє царів та два лабіринти”

    Образ лабіринту у творах Борхеса “Дім Астеріона” і “Двоє царів та два лабіринти”

У новелі Борхеса “Дім Астеріона” увесь світ зображений як великий лабіринт: «Всі частини будинку повторюються багато разів, одна частина зовсім як інша ... Будинок подібний до світу, точніше, він і є світом».

        Одразу варто зауважити, що Астеріон, як виявляється у фіналі, і є тим знаменитим Мінотавром, що живе в лабіринті, це той самий, якого вбив Тесей. Образ лабіринту в цьому творі ніби передає загубленість людини у величезному світі, адже основним завданням лабіринту є саме заплутати людину, так само і світ, у розумінні автора, створений для цього ж.

    У центрі лабіринту знаходиться Астеріон, він розповідає нам, що можливо він ж сам і створив його. Він живе тут із своїм вигаданим “двійником” і каже, що дуже радіє, коли не може передбачити наперед його дії. Напевно, це явище викликане бажанням самого Мінотавра стати “іншим”.

    З перших рядків він виправдовується від того, що говорять про нього інші: «Знаю, мене звинувачують у зарозумілості, і, можливо, позанависті до людей, і, можливо, у безумстві. Ці звинувачення сміховинні». Головний герой неосвічений, він не вміє читати, писати і вважає, що це і робить його таким неповторним. Погляди його здаються нам м`яко кажучи дивними, адже Астеріон вважає, що єдиним виходом з лабіринту та спасінням є смерть, тому він і заперечує думку інших щодо того, що він є в`язнем. Він у будь-який момент може померти та звільнитися, для нього життя не є темницею, бо з нього можна вийти. Тому герой і дозволяє вбити себе згодом Тесею, вважає його своїм спасителем.

Цікавим є і те, що сам Астеріон ніколи не називав себе Мінотавром. Він щиро вірив у те, що вбиваючи людей, яких йому посилають, він рятує їх від зла і тому свято вірив, що колись прийде і його спаситель, який звільнить його душу. Це підтверджується цитатою: «Чи повіриш, Аріадно? – сказав Тесей. – Мінотавр майже не чинив опору». Тесей очікував страшної битви з чудовищем і дуже здивувався, коли Мінотавр сам здався йому.

Абсолютно інше трактування лабіринту можемо спостерігати у творі “Двоє царів і два лабіринти”. Вже з самої назви можемо робити припущення, що у творі йтиметься про два абсолютно різні світи, дві різні свідомості та різні світогляди, що створюють конфлікт. Тут стикаються два царі, а отже дві культури. Місцевості, з яких походять царі, ніби контрастують між собою: Вавилон - колиска цивілізації, Аравія - пустельна країна з недоторканою природою. Вавилонський цар дав наказ збудувати лабіринт, він і є символом цивілізації, адже люди, замість того, щоб відкривати щось нове, намагаються вигадати своє і цим же ніби йдуть проти природи та Бога. Його будували чародіїї та будівничі і їх діяння увінчалось успіхом - люди бояться туди заходити. Таким чином цар встановлює свою владу над людьми і над природою. Цар Аравії ж є простодушним, він з легкістю нічого не підозрюючи заходить до лабіринту і саме завдяки своїй вірі у Бога йому вдається знайти вихід з лабіринту. Він каже іншому царю, що в Аравіїї теж є лабіринт. Тут вавилонський цар і помирає, адже він опинився за межею свого звичного життя, втратив жагу жити та сили боротися.  Пустельний лабіринт повна протилежність мідному: тут немає жодних орієнтирів, мережі заплутаних доріжок, він представляє пустоту.