Комедii Шекспiра i ознаки лiтератури фентезi, спiльне i вiдмiнне

КОМЕДІЇ ШЕКСПІРА І ОЗНАКИ ЛІТЕРАТУРИ ФЕНТЕЗІ,СПІЛЬНЕ І ВІДМІННЕ

Анотація

У статті проаналізовано наявні в науковій літературі основні погляди та підходи науковців до розуміння й характеристики літератури фентезі, на основі чого виокремлюються авторські положення щодо засобів вираження фентезі у творах Шекспіра.

Ключові слова: фентезі, авторський ідіостиль, фольклорні сюжети.

В статье проанализированы существующие в научной литературе основные взгляды и подходы ученых к пониманию и характеристике литературы фентези, на основе чего выделяются авторские положения о засобах выражения фентези в произведениях Шекспира.

Ключевые слова: фентези, авторський идиостиль, фольклорные сюжеты.

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку літературознавчої науки спостерігається підвищення  інтересу до дослідження фентезійної літератури. Найчастіше науковці її пов’язують з лицарськими романами,скандинавськими міфами,готичним романом і безпосередньо іменами Т.А.Гофмана,Ч.Діккенса, Р.Р.Толкієна,К.С.Льюїса тощо. Попри це Творчість багатьох письменників доби Відродження, зокрема В.Шекспіра, ще не розглядалася у контексті фентезійного жанру. Відсутність ґрунтовних досліджень щодо витоків літератури фентезі у контексті творчості англійського письменника доводить актуальність вибраної для дослідження теми. Особливої уваги у цьому контексті заслуговує проблема джерельної бази літератури фентезі.

Aналіз останніх досліджень і публікацій. Шекспірознавство вже має свою історію. Хотілося б відзначити праці  літературознавців сучасного часу, зокрема В. Бегичева, М. Габлевич, І. Девдюк, Д. Дроздовського, Д. Затонського, З. Кирилюк, О. Лучук та ін. Разом з тим маємо зауважити, що цілісних наукових робіт щодо творчості Шекспіра та літератури фентезі нам знайти не вдалося.

Виклад основного матеріалу. Фентезі (англ. fantasy – фантазія) – літературний жанр, що виник в першій половині XX сторіччя в англомовній прозі; займає проміжне місце між науковою фантастикою і казкою, веде свій родовід від народних епосів європейських країн (напр., «Калевала» або «Беовульф»). Література фентезі багата поетичними, химерними образами, включає надприродні, нереалістичні події [2]. Фентезі – це, перш за все, синкретичний жанр. Тут є наявнє злиття, комбінування елементів, різнорідних за своїм значеннєвим наповненням.

Давая аналіз особливості жанрів науково-фантастичної літератури і фентезі, В. Переверзєв відзначив, що «фентезі – одне із тих літературних явищ, у якому важливу роль відіграють казково-фантастичні елементи. Критеріями відмінності творів жанру фентезі від творів науково-фантастичної літератури науковець вважає: використання автором системи фантастичних образів, характерних для казки, а також елементів неможливого технічно; відсутність видимих (ймовірних) мотивацій при обумовленості сюжету; внутрішню взаємозалежність усіх елементів при відсутності домінування елементів випадковості [4].

На період творчості В. Шекспіра припадає на період розквіту англійської культури, епохи Відродження. Своєрідний прорив проявлення у олюдненні стихій та життєвих явищ, властивий міфологічному мисленню, закріпленому  в фольклорі( в образі богів та духів живої природи),наявність таких ознак дозволяє висловити припущення про спільні риси літератури англійського Відродження та літератури фентезі.

Дослідники, зокрема Б.Шалагінов, давно звернули увагу на поєднання в Шекспіра фантастичності та неправдоподібності основних подій із вражаючою точністю відтворення реальної дійсності [5]. Саме в комедіях великий драматург найчастіше звертається до світу народних казок і легенд. В цих творах Шекспір розробляє умовні авантюрно-романтичні сюжети і місцем дії у них виявляється не сучасна йому Англія, а давня поганська Британія («Цимбелін»), фантастично зображена Богемія («Зимова казка») або взагалі якийсь невідомо де загублений в океані острів («Буря»).