Акт тлумачення норм права: поняття, ознаки і види

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1. Загальне поняття тлумачення права……………………………………….

РОЗДІЛ 2. Різновиди тлумачення норм права…………………………………………

2.1. Способи тлумачення права…………………………………………………………

2.2. Офіційне та неофіційне тлумачення ………………………………………………

2.3. Види тлумачення за обсягом їх змісту…………………………………………….

РОЗДІЛ 2. Акт тлумачення норм права: поняття, ознаки і види………………………

Систематизація інтерпретаційних актів………………………………………………..

Висновки………………………………………………………………………….............

Список використаної літератури………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1.

Загальне тлумачення норм права

Термін «тлумачення» (interpretatio) латинського походження і має багато значень. Тлумачення в самому широкому значенні розуміють, як пізнавальний процес, який направлений на пояснення явищ природи або суспільного життя. Більш точніше тлумачення розуміють як пояснення виразів, формул, символів, тощо.

В повсякденному житті «тлумачення» означає знаходити точний сенс певного явища, робити ясним та очевидним те, що здається нечітким.

Тлумачення – це типова діяльність юриста, перш за все в романо-германської системі права. Кожний юрист, працюючий в законодавчих та виконавчих органах повинен займатися тлумаченням правових норм та фактів, які обумовлюють їх застосування.

Самостійне місце в механізмі правового регулювання суспільних відносин посідає діяльність, спрямована на осмислення норм права, урозуміння їх справжнього змісту. Така діяльність становить тлумачення норм права, їх інтерпретацію. Особливості правотлумачної діяльності зумовили виокремлення окремої галузі знань у курсі філософії права — юридичної герменевтики, тобто вчення про принципи інтерпретації юридичних текстів. [1, с. 419]

Під тлумаченням норм права розуміють діяльність, спрямовану на осмислення норм права, яка здійснюється за допомогою сукупності прийомів та способів. Наслідком тлумачення може бути роз’яснення змісту правових норм. Роз’яснення норм викликане потребами юридичної практики. Таким чином, поняття «тлумачення» охоплює тільки інтелектуальну діяльність, що спрямована на осмислення змісту правових норм. [2, с. 373]

Тлумачення необхідне в процесах:

1) нормотворчості - при виробленні нових правових приписів відбувається значеннєве зіставлення з приписами чинних актів;

2) систематизації нормативно-правових актів - створенні зводів законів, зібрань і довідників із законодавства, обліку нормативних актів;

3) безпосередньої реалізації права - при укладанні угод і договорів господарюючими структурами, діяльності громадських організацій і громадян;

4) застосування правових норм судами, органами прокуратури, арбітражу, іншими державними органами;

5) імплементації норм міжнародного права в систему національного законодавства (імплементаційне тлумачення).

Тлумачення норм права складаються з двох елементів. Перше – з’ясування, це розкриття значення юридичних норм «для себе». Друге – роз’яснення, це розкриття юридичних норм «для інших».  

Офіційне тлумачення норм права є обов’язковим для тих актів, які з погляду компетентного органу мають потребу в додатковому роз’ясненні в зв’язку з ускладненнями, що виникли, або неправильною практикою їх застосування.

Необхідність тлумачення обумовлена такими умовами:

1. Загальна форма викладу норм права, невідповідність певним фактичним обставинам життя;
2. Розкриття обсягу змісту норм права з нормою закріплених в приписах цього ж нормативного акту;
3. Складність термінів, які мають суто юридичне значення. Через тлумачення визначається рівень точності використаного терміну змісту правового поняття;
4. Помилковістю положень в нормативно-правових актах. Офіційне тлумачення дає змогу виправити помилки цих прогалин;
5. Зміни конкретних відносин суспільства, згідно до сучасних умов.

Тлумачення норм права не містить самостійних норм права. Воно лише встановлює зміст і сферу дії акта, що тлумачиться, права і обов’язки суб’єктів права, вказує як зміна умов, поява нових фактів впливають на застосування норми права.

Важливим конструктивним правилом особи, яка здійснює тлумачення, є таке: чим недосконаліше закон, тим досконаліше, точніше має бути його роз’яснення.

Тлумачення охоплює всі рівні юридичного аналізу:

1. Аналіз буквального тексту («літери закону»);
2. Догматичний аналіз (аналіз юридичних особливостей норм, їх техніко-юридичної своєрідності, конструювання їх логічної структури на підставі правових розпоряджень, «догма права»);
3. Соціально-історичний аналіз моральних, економічних та інших передумов закону (дозволяють пізнати волю нормотворчого органу, «дух закону»). [3, c. 405]

Для осягнення справжнього змісту норм, від інтерпретатора потребують високий рівень знань правової культури, а саме: досконале знання мови, здатність орієнтуватися  в системі права в цілому, знання повного обсягу засобів та прийомів законодавчої техніки, що були використані нормотворчими суб’єктами під час розробки тексту нормативно-правового акта. Через це виникає необхідність у використанні певної сукупності способів тлумачення.