Жіноча проза 19 ст

ДИПЛОМНА РОБОТА

ЖІНОЧА ПРОЗА ХІХ ст.

(НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ ГАННИ БАРВІНОК, МАРКА ВОВЧКА, ОЛЕНИ ПЧІЛКИ)

Спеціальність 7.010103. Педагогіка і методика середньої освіти.

Українська мова та література

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ НАУКОВОЇ ПРОБЛЕМИ……………………………………………………………………..

1.1. Феномен жіночої прози у літературознавчій науці………………………..

   1.1.1. Жіноча творчість: спроба подолання культурних табу………………..

   1.1.2. Жіноча проза як  літературознавча проблема………………………....

1.2. Сутність жіночого літературно-феміністичного дискурсу……………

1.3. Становлення феміністичної  критики як методологічної основи літературознавчих досліджень…………………………………………………….

Висновки до розділу 1………………………………………………………….

РОЗДІЛ 2

ФЕНОМЕНАЛЬНІСТЬ ЖІНОЧОГО ДИСКУРСУ В ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ ХІХ СТОЛІТТЯ…………………………  

2.1. Еволюція  жіночого дискурсу Марка Вовчка …………………………

2.2. Самоідентифікація жіночої свідомості в прозі Олени Пчілки…………

2.3. Відтворення проблем емансипації у творчості Ганни Барвінок……….

Висновки до розділу 2………………………………………………………….

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВИВЧЕННЯ ЖІНОЧОЇ ПРОЗИ ЯК ЛІТЕРАТУРНОГО ФЕНОМЕНУ У ШКІЛЬНОМУ КУРСІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………………….

 3.1. Сучасний стан вивчення жіночої прози у середніх загальноосвітніх навчальних закладах……………………………………………………….

3.2. Аналіз результатів констатувального експерименту……………….……

3.3. Формування уявлень про жіночу прозу в учнів загальноосвітніх навчальних закладів……………………………………………………….

3.4. Гендерна проблема у профільній шкільній освіті………………………

Висновки до розділу 3………………………………………………………….

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….

ВСТУП

Актуальність дослідження. Представники кожної з культурних епох, що мали місце в розвитку світової цивілізації людства, неоднаково підходили до проблеми з’ясування сутності людського буття; з різних аспектів намагалася осмислити природу жіночого й чоловічого начал. З давніх часів жінка вважалася втіленням ірраціонального, а її «інакшість» пов'язувалася з таємничістю, незрозумілістю, що разом з певними особливостями історичного розвитку суспільства сприяли традиційному розподілу ролей між статями, вкоріненню в людській свідомості відповідних архетипних уявлень. Відтак, жінки в усі часи намагалися розширити коло власних прав, знайти нові шляхи визначення своєї ролі у розвитку суспільства, розкрити себе в інтелектуальній, творчій галузях громадського життя. Такі прагнення заклали міцну основу феміністичного руху в усьому світі.

Сучасні дослідники, зокрема С.Павличко, Т.Гундорова, Г.Улюра, все частіше висловлюють думки про домінування чоловічого погляду в історії людства, а тому одним із першорядних завдань убачають відтворення жіночої позиції та вивчення особливостей жіночої культури, що у свою чергу вимагає ґрунтовного і дещо критичного перегляду надбань попередніх років. На основі студіювання літературознавчих джерел доводиться констатувати відсутність цілісності в сприйнятті жіночого, а, відтак, і чоловічого образу. Зокрема, Вірджинія Вулф переконана, що в англійському письменстві до ХІХ століття жінок можна було побачити тільки «очима чоловіків» [25, с.47]. Це твердження видається цілком справедливим і для української літератури, у якій лише наприкінці ХІХ століття переосмислюються кардинальні зміни в традиційному світобаченні.