Сьогодення та майбутнє праці у ХХI ст

«Сьогодення та майбутнє праці у ХХI ст..»

    Тема майбутнього людей, суспільств, держав, суспільного буття у світовому вимірі набуває нині доленосного значення. Усі ми є мимовільними свідками того, як наша цивілізація, залишається переповненого ознаками «негативного» індивідуалізму, продовжує демонструвати спотворені цінності і дедалі швидше рухатися в глухий кут споживацтва. Масштаби та глибина проблем, пов’язаних із нерівністю у найширшому її розумінні, асиметріями в царині економічного й соціального розвитку, є такими, що ставлять під загрозу соціальну безпеку не тільки країн з перехідною економікою або країн, що розвиваються, але й країн, які дотепер вважались успішними. Невпинно, як сніжний ком, наростають проблемиадаптивного характеру у зв’язку з надінтенсивними перетвореннями в економіці та суспільстві, що пов’язані з конвергентним розвитком нано-, біо-, інформаційно- комунікативних та інших технологій.

    Тож змушена констатувати, що світ загалом і світ праці зокрема дедалі більше поляризуються, розшаровуються, а отже, стають дедалі нестійкішими й несправедливішими. І асиметрії за таких умов — уже не виняток, а правило. Водночас, незважаючи на безліч викликів і глобальних проблем, що постали перед соціумом на межі двох тисячоліть, ми не поділяємо апокаліптичних прогнозів щодо наближення «кінця» нашого світу та поширених тверджень, що сучасна цивілізація нагадує човен, який пливе по буремному морю без карти й без компасу. Насправді адаптивні можливості соціуму доволі потужні, і він не втратив інстинкту самозбереження та здатності до подолання глобальних суперечностей. Утім усвідомлюємо, що світ, без перебільшення, перебуває на порозі докорінних змін, а суспільство споживання в його нинішньому форматі — це свідчення тотальної втрати ціннісних орієнтирів, зростання, яке надто часто не супроводжується розвитком. Отже, я згодна з ученими, які вважають, що людство постало перед вибором: звалитися в нові «темні століття», у безодню глобальної смути і деградації або знайти й реалізувати нову модель розвитку цивілізації. Необхідна нова ідеологія і етика, нова психологія людини. За умов наростання глобальних проблем економічного, соціального, демографічного, антропотехнологічного характеру набуває неабиякого значення опрацювання середньо- і довгострокових сценаріїв розвитку навколишнього світу, зокрема світу праці та соціально- трудового розвитку.

    Неупереджений аналіз свідчить, що прогнози видатних учених сучасності щодо майбутнього світу праці та соціально-трудового розвитку є далеко не райдужними. Суспільство й через 100 років, за передбаченнями вчених, матиме серйозні проблеми у царині зайнятості; прогнозується збереження надмірної нерівності. Чи не найбільшим викликом для майбутніх поколінь залишаться асиметрії в матеріальному добробуті та морально-духовному стані соціуму. Великою є ймовірність домінування індивідуалізму в його негативних формах, за яких цінності довіри, солідарності, взаємодопомоги, згуртованості, колективізму дедалі більше відходитимуть на узбіччя суспільного поступу. Нові комунікаційні технології  дають  можливість, і зручність неприв’язаності до жорсткого розкладу. Бум об’єднання робочих і родинних обов’язків, що відбувається нині в деяких країнах, — перший вияв розпадання

    Водночас маємо усвідомити, що наявні передбачення майбутнього світу праці — це в ліпшому разі зважений погляд на прийдешнє за дрейфу тих тенденцій і домінант розвитку, що започатковані в останні десятиліття та відтворюються за участі інститутів ринку, національних і наднаціональних інституцій; дії концептів, що притаманні глобальній економіці. Будь-які прогнози, навіть найвиваженіші та найобґрунтованіші — це ще не припис і не фатальність. Майбутнє світу праці та соціально-трудового розвитку — це насамперед віддзеркалення трансформації соціуму, а саме його світогляду та цінностей життєдіяльності.