Прояви етноцентризму у міжкультурній комунікації

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність теми роботи. Прояви етноцентризму під час комунікації є темою   вкрай актуальною для вивчення, оскільки існує відома істина, що для кожної людини земна вісь проходить через центр її рідного міста чи села. Етноцентризм — це такий погляд на суспільство, при якому визначена група вважається центральною, і всі інші групи порівнюються і співвідносяться з нею.

Етноцентризм робить нашу культуру еталоном, з яким ми порівнюємо всі інші культури: на нашу думку, вони будуть гарні чи погані, високі чи низькі, правильні чи помилкові, але завжди стосовно нашої власної культури. Це виявляється в таких позитивних вираженнях, як «обраний народ», «зверхраса», і в негативних - «відсталі народи», «примітивна культура», «грубе мистецтво».

У деякій мірі етноцентризм характерний усім суспільствам, і навіть відсталі народи в чомусь почувають свою перевагу над всіма іншими. Вони, наприклад, можуть вважати культуру високорозвинених країн дурною й абсурдною.  Не тільки спільноти, але і більшість соціальних груп у суспільстві етноцентричні.

Без сумнівів моногамні шлюби краще полігамних; що молоді люди самі повинні вибирати партнерів і це кращий спосіб утворення подружніх пар; що наше мистецтво є самим гуманним і шляхетним, у той час як мистецтво, що належить іншій культурі, зухвале і нецікаве.

Етноцентризм — загальна людська реакція, яка торкається всіх груп в суспільстві і майже всіх індивідів. Слід зазначити, що групи, у яких існують явно виражені прояви етноцентризму, як правило, більш життєздатні, ніж групи, цілком терпимі до інших культур чи субкультур.  Етноцентризм об’єднує групу, виправдовує жертовність і мучеництво в ім'я її добробуту; без нього неможливий прояв патріотизму. Етноцентризм — необхідна умова появи національної самосвідомості і навіть звичайної групової лояльності. Звичайно, можливі і крайні прояви етноцентризму, наприклад націоналізм, презирство до культур інших суспільств.

Однак у більшості випадків етноцентризм виявляється в більш терпимих формах, і його основна установка така: я віддаю перевагу моїм звичаям, хоча припускаю, що деякі звичаї і досягнення інших культур можуть бути в чомусь кращі.

Говорячи про ту значну роль, яку етноцентризм відіграє в процесах групової інтеграції, у згуртуванні членів груп навколо визначених культурних зразків, слід зазначити і його консервативну роль, негативний вплив на розвиток культури. Дійсно, якщо наша культура краща у світі, тоді навіщо щось удосконалювати, змінювати і тим більше запозичати з інших культур? Досвід показує, що подібна точка зору може значно сповільнити процеси розвитку, що протікають у суспільстві з дуже високим рівнем етноцентризму. Прикладом може служити досвід нашої країни, коли високий рівень етноцентризму в довоєнний період став серйозним гальмом розвитку культури. Етноцентризм може також бути інструментом, який діє проти змін внутрішнього устрою суспільства. Так, привілейовані групи вважають своє суспільство найкращим і справедливим і прагнуть вселити це іншим групам, піднімаючи тим самим рівень етноцентризму.