Прояви соціальної солідарності у сучасному суспільстві

Прояви соціальної солідарності у сучасному суспільстві

Сучасне суспільство переживає чергове піднесення інтересу до проблематики соціальної солідарності, яка починає розглядатися як значимий фактор соціального згуртування в сучасному суспільстві, як єдиноможлива основа соціального розвитку країни, як необхідна умова виживання в соціальному середовищі. Поряд з соціологічними інтерпретаціями солідарності зустрічаються її трактування як категорії моралі, моральності або політики. Солідарність починає виступати як цінність або гасло.

Найбільш складне трактування поняття солідарності можна знайти в роботі французького соціолога Е. Дюркгейма. В першій книзі «Про роподіл суспільної праці» соціальна солідарність розглядалася ним як головна проблема. Соціолог розглядав солідарність як сукупність зв'язків, які об'єднують нас один з одним і з суспільством, пов’язуючи індивідів в єдину спільність. У своєму підході солідарності Е. Дюркгейм поставив під сумнів інші інтелектуальні традиції свого часу. Для Е. Дюркгейма, суспільство не є і не може бути продуктом раціонального індивідуального інтересу або соціального контракту, тому що суспільні відносини, засновані на самооцінці, не є стабільними. Е. Дюркгейм стверджував, що «якщо взаємний інтерес зближує людей, то це ніколи не буває більше, ніж на кілька миттєвостей». Е. Дюркгейм також заперечує ідеї О. Конта, який виділяв державу в якості регулятора суспільного життя, тому що солідарність не може бути встановлена зверху в контексті сучасного поділу праці.

Соціальна солідарність у наш час — це фактор консолідації індивідів, причина співвіднесення їх власних мотивів з колективними інтересами. Слід також відмітити, що члени групи, що володіють високою соціальною солідарністю можуть бути принципово різними за своїм соціальним або інтелектуальним статусом та матеріальним становищем.

У сучасному українському, і не тільки, суспільстві солідарність приймає, переважно, форми «низової організації», в якій люди, які безпосередньо спілкуються один з одним є носіями певної системи поглядів, що служать їм опорою як в повсякденності, так і в ситуації загрози їхнім інтересам. Тим

самим, серед підстав солідарності домінує мікросоціальне джерело, отже, можна констатувати неузгодженість, або неконсистентність соціальної солідарності в сьогоднішньому суспільстві.

Солідарність макросоціального рівня скорочена в сьогоднішньому українському соціумі. Стан справ в соціокультурній сфері нашого суспільства дозволяє мені зробити висновок про драматичне руйнування солідарності в даному вимірі суспільного буття, що виражається, перш за все, у відсутності єдиної ідеологічної системи, яка була б прийнята релевантною більшістю наших співгромадян; в розриві соціокультурної спадщини як у вертикальній,