Формування наукової та суспільної думки Стародавньої Греції

Формування наукової та суспільної думки Стародавньої Греції.

Наукова та суспільна думка Стародавньої Греції - одна з важливих складових частин духовної культури людства. Мислителі Стародавньої Греції. стояли біля витоків виникнення теоретичного підходу до проблематики як природничих наук, так і держави та політики.

Самобутня і багатогранна давньогрецька культура сформувалася в 3000-1200 рр. Творча діяльність греків епохи бронзи ґрунтувалася на виробленні ними великого запасу експериментальних знань. Слід насамперед відзначити рівень і обсяг технологічних знань, що дозволили населенню Еллади широко розвинути спеціалізоване ремісниче виробництво. Металургія включала не тільки високотемпературну (до 1083°С) плавку міді. Ливарі працювали також з оловом, свинцем, сріблом і золотом, рідке самородне залізо йшло на ювелірні вироби.  Досягнення інженерної думки ахеян ясно ілюструють створені в XVI-XII ст. до н.е. водопроводи і закриті водозбірники. Нагромадження технологічних знань і прогрес майстерності широкого кола рядових працівників як у сільському господарстві, так і в спеціалізованих і домашніх ремеслах свідчить про успішне формування наукової думки Стародавньої Греції.

Тепер зупинимося докладніше на суспільній думці. В першій половині І тис. до н.е. спостерігається поступова раціоналізація політико-правових уявлень і формується філософський підхід до проблем суспільства. Важливими джерелами, що дають нам інформацію про формування давньогрецької суспільної думки є, насамперед, “Іліада” та “Одіссея” Гомера. “Ідеали Гомера – ідеали аристократичні, і звертається він до носіїв аристократичної культури і самосвідомості... Епічні поеми Гомера – своєрідний кодекс аристократичної моралі. Найвищою цінністю для знатного воїна – епічного героя – вважаються посмертна слава, вічна пам’ять про ім`я доблесного воїна та його подвиги.”^[1]

На ранній стадії свого розвитку погляди стародавніх народів на світ носять міфологічний характер. У ці часи суспільні погляди ще не виділилися в самостійну область і являють собою складову частину цілісного міфологічного світогляду. У міфі панує представлення про божественне походження існуючих відносин влади і порядку. Право і закон ще не виділилися в особливу сферу норм і існують у виді аспекту релігійно схвалюваного порядку суспільного і державного життя. У законах цього часу тісно переплетені міфологічні, релігійні, моральні, соціально-політичні моменти, і законодавство в цілому зводиться до божественного першоджерела. Закони чи приписуються прямо богам, чи їхнім ставленикам - правителям.

Суспільствознавчі вчення з'являються лише в ході досить тривалого існування античного суспільства і держави. Стародавні міфи втрачають свій сакральний характер і починають піддаватися етичній і політико-правовій інтерпретації. Особливо це виявляється в поемах Гомера і Гесіода. Відповідно до їх трактування, боротьба богів за владу над світом і зміна верховних богів (Уран - Крон - Зевс) супроводжувалася зміною принципів їхнього правління і володарювання, що виявлялося не тільки у взаєминах між богами. але й у їхніх відносинах до людей, у всьому порядку, формах і правилах земного громадського життя.

Подальше ускладнення давньогрецького суспільства призводить до того, що “в історії чимдалі більше закріплюються імена найбільш яскравих представників суспільствознавства та інших галузей знань, що стояли у витоків наукового осмислення реальності, намагалися передати свої знання новим поколінням мислителів-логографів, закріпили письмово відомості географічного, побутового та історичного характеру. Їх діяльність належить до VI – V ст.. до н.е.) Каді з Білета, Скілак із Каріанди, Генатей Мілетський, Евген із Самоса, Харон із Ламп сака, Ксанф – лідієць, Геланк із Лесбоса, Феракід та ін.).”^[2]