Голодомор 1932-1933 років на Донбасі

Виступ

Шановні члени журі та учасники конференції! Вашій увазі пропонується робота учениці 11 класу Покровського ліцею «Надія» Донецької області - Тюренкової Анастасії на тему: «Голодомор 1932-1933 років на Донбасі». ТИТУЛЬНЫЙ СЛАЙД

Дана тема вимагає надзвичайно глибокого осмислення, бо це практично нерозроблений шар нашої гіркої історії. Й не лише нерозроблений, а й протягом довгого часу – заборонений. За радянських часів цілі покоління ставали слухняними гвинтиками радянської комуністично-партійної ідеологічної машини. І що жахливо – сьогодні, коли йде процес демократизації суспільства, люди старшого покоління ще продовжують боятися. Дехто пригадує навіть деталі, з розпечем, розповідає, як коса смерті викошувала цілі сім’ї, називає імена померлих, згадує й аналізує, але просить не називати його прізвища. Бояться не за себе, а за своїх дітей та онуків. Як бачимо, генетична пам’ять надовго, закарбувала в собі ті жахи, ті репресивні заходи, за допомогою яких радянський тоталітарний режим поставив на коліна сотні мільйонів людей, і як один із цих заходів, спланований і підготовлений на Україні- страшний Голодомор 1932-1933 років, який знищив мільйони українців і який мав на меті показати іншим народам Радянського Союзу, особливо селянам, також доведеним до рівня голоду, що може статися й з ними, якщо український урок вони не засвоять. І як би не ставилися до свідчень очевидців, вони є чи не головною джерельною базою при вивченні даного питання, а також юридичною підставою при небайдужому, правильному їх оформленні. Сьогодні навіть важко сказати, яким чином збереглися документи в обласному архіві, які свідчить про жахливі розміри й наслідки голоду в багатьох районах Донецької області. Адже повсюдно партія намагалася ретельно замести сліди всенародної трагедії. СЛАЙД 2

• Актуальність дослідження полягає у визначенні для тих, хто живе сьогодні, а також для майбутніх поколінь щодо питання: чому голодною смертю вмирали тисячі людей, котрі жили на найбільш плодючій землі, і хто винний у цій трагедії?
• Мета, поставлена при написанні цієї науково-дослідницької роботи: на прикладі трагічної історії розповісти про методи, які застосовувалися для знищення українського народу як такого. Лише знання своєї справжньої історії, а не вигаданої на догоду певній політичній силі, до дасть сили українському народові перебороти труднощі відбудови своєї державності й на дадуть допомогу у пробудженні національної самосвідомості. СЛАЙД 3
• Для досягнення мети науково-дослідницької роботи автором були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати історичні документи та головні причини Голодомору в Україні;
2. Дослідити, чи дійсно Голодомор був викликаний не природними чинниками, а політикою Радянської Держави;
3. Визначити методи, які застосовувалися більшовицькою владою для знищення українського народу;
4. Проаналізувати спогади селян, котрі пережили геноцид, та зробити на їхній основі висновки щодо цих подій.

СЛАЙД 4

• Об’єктом дослідження є факт знищення людності в Донецькому регіоні в роки Голодомору.
• Предметом дослідження є голодомор 1932-1933рр. на Донеччині в контексті загальноукраїнських процесів та визначення його місця і ролі у спробі державотворення.
• Методи дослідження: основними методами дослідження є метод аналізу і синтезу.

Автор опрацював низку літератури, що містить згадки і опис подій які відображали тогочасну дійсність.

Аналіз тодішніх подій переконливо свідчить, що в українському селі мали місце всі елементи політики геноциду. Головною причиною голоду була цілеспрямована злочинна політика більшовицького керівництва. Адже сам Сталін визнавав, що загальний урожай зерна в 1932 р. перевищував урожай 1931 р. Інакше кажучи, харчів не бракувало. Проте держава цілеспрямовано конфісковувала більшу їх частину. СЛАЙД 5 Нині відомо, що основною причиною голоду на Україні, в тому числі й на Донеччині, було введення на початку 1928 року продрозкладки (хлібозаготівельного плану). Селянські маси реагували на продрозкладку скороченням обсягу вироблюваної продукції. Курс на соціалістичну індустріалізацію, що інтенсивно втілювався в життя, ’’наступ соціалізму по всьому фронту’’, потребував імпортного промислового обладнання, вимагав матеріального фонду для будівництва великих промислових підприємств. Основним джерелом поповнення валюти став експорт хліба, що весь час зростав. А хліб можна було взяти лише в трудівника-селянина. У країні було кинуто клич: перетворити у життя ленінський кооперативний план, провести суцільну колективізацію, ліквідувати куркульство – останній експлуататорський клас. СЛАЙД 6 Радянське законодавство ввело серйозні обмеження для заможних господарств щодо використання найманої праці. Така комуністична влада не збиралася робити українського селянина вільним. Вона навіть у неврожайний 1928 рік змусила його продати перед жнивами торішні запаси за державними цінами, що прирікало українських хліборобів на голод. І вже в час хлібозаготівельної кампанії 1927-1928рр. сталінському керівництву довелось зіткнутися з опором селянства, що не бажало продавати зерно за низькими цінами. У відповідь на це, починаючи з 1928 року, щодо заможної частини селянства стали застосовуватись надзвичайні заходи позаекономічного примусу, які особливого розмаху набули в 1929 році. Із середини 1929 року почав впроваджуватися курс на суцільну колективізацію сільського господарства, що на практиці перетворилося на примусове усуспільнення засобів виробництва селян у колгоспах. Тих, хто відмовлявся вступати до колгоспу, прирівнювали до куркулів та їх посібників. Одних судили, інших цілими сім’ями, відібравши все майно і продукти, відправляли до Сибіру, декого висилали в інші села, але без майна, й поселяли в хати найбідніших селян. Позбавлені всього необхідного для прожитку, люди бідували, голодували. Уважне вивчення документів, дає можливість усвідомити: голодомор планувався з Москви, а українські більшовики були слухняними виконавцями вказівок Кремля. Існує багато документів які засвідчують про голод. Всі вони схожі за своїм змістом, майже в кожному документі стверджується страхіття комуністичної влади. Але ще страшніше є свідчення тих людей які пережили цю трагедію.