Особливостi опису коханоi у сонетi Едмунда Спенсера № 81

ОСОБЛИВОСТІ ОПИСУ КОХАНОЇ У СОНЕТІ ЕДМУНДА СПЕНСЕРА №81

Основна ціль цієї статті — проаналізувати сонет Е. Спенсера № 81 та дослідити вплив особливостей виражальних засобів на формування сприйняття читачем образу, створеного автором.

Основная цель этой статьи — проанализировать сонет Э. Спенсера № 81 и изучить влияние особенностей выразительных средств на формирование восприятия читателем образа, созданного автором.

The main purpose of this article is to analyze sonnet #81 by Edmund Spenser and to study the influence of the features of expressive means on the formation of the perception by the reader of the image created by the author.

        У збірці “Amoretti” (1595), що стала весільним подарунком Спенсера нареченій Елізабет Бойл, оспівується історія його кохання до неї. Взагалі, сприйняття кохання у світовій літературі зазнавало змін залежно від цінностей певної культурної епохи, історичного і соціального контексту, міри впливу традицій і реалізації новітніх ідей.         

        Епоха Відродження створила новий тип світської культури, в якій проявилася нова філософія кохання, яка здобула широкого розвитку. Спонуканням до виникнення цієї філософії стало відродження античної філософії, передусім завдяки античному еротизму Овідія, вченню Платона та поглядам Петрарки на кохання. Ці філософські процеси створили багату традицію роздумів про виникнення і сутність кохання, його значення для людини, про сприйняття жінки [4, с. 148].

        У досліджуваному сонеті Спенсер возвеличує жінку, яка є зовнішньо приваблива. Він оспівує її золоте волосся, її очі, які сяють полум’ям кохання, її груди, її щоки, на яких розквітають червоні троянди, її губи, які автор порівнює з брамою, пишно прикрашеною рубінами та перлами. Але при цьому він не забуває і про внутрішню красу своєї коханої жінки. Це показано у третьому катрені, коли ліричний герой розповідає, що його обраниця найпрекрасніша тоді, коли з її губ, виходять мудрі слова, які несуть послання її ніжної душі (But fayrest she, when so she does display, // The gate with pearls and rubyes richly dight: // Throgh which her words so wise do make their way // To beare the message of her gentle spright).[pic 1]

        Ліричний герой-поет визнає і приймає всю глибину своїх почуттів до своєї коханої, свою залежність від її краси, але ця краса є також і втіленням духовного начала, що й приваблює його.

        Особливу увагу у своїх сонетах Едмунд Спенсер приділяє очам своєї жінки.

        Очі у нього — не просто орган зору, а щось більше й важливіше – те, що випромінює світло. У цьому сонеті для опису очей Спенсер використовує слово “вогонь”, який сяє від кохання.

        Для опису грудей коханої Спенсер застосував вишукане порівняння. Він порівнює їх з кораблем, щедро навантаженим цінними товарами.

        Але як на мене, найкращим є опис губ Леді. У багатьох своїх сонетах для опису тієї чи іншої деталі зовнішності Леді Спенсер використовує алюзію на дорогоцінне каміння. Наприклад, для підсилення сяйва очей коханої він порівнював їх із сапфірами у сонеті №15 (If sapphires, lo her eyes be sapphires plain – В глазах её горит сапфир бесценный) [с. 19]. У досліджуваному сонеті         Спенсер використовує традиційний образ, порівнюючи губи Леді з брамою, пишно прикрашеною рубінами та перлами (The gate with pearls and rubyes richly dight). Подібне порівняння він використовує і сонеті №15 (If rubies, lo her lips be rubies sound, // If pearls, her teeth be pearls both pure and round – Овалы губ рубинами горят, // Меж ними – перлов безупречный ряд) [, с. 19]. Цей образ одразу ж викликає асоціації та апелює до зорового сприйняття.

        Любовні сонети Спенсера відрізняються життєрадісністю, вони випромінюють світло. Цей настрій передається завдяки насиченості  сонета відповідними образами і метафорами вогню і світла: вогонь кохання сяє (the fyre of loue does sparke), золоте волосся (golden heares), божественне світло (goodly light). Світла палітра спенсерівських сонетів та їхня легкість контрастують з властивою англійскій поезії похмурістю.

        Спенсеру притаманний величезний оптимізм бачення. Він спрямований у майбутнє. Якщо порівнювати його поетичне сприйняття з шекспірівським, то можна відзначити, що Шекспір дивиться в минуле і дивиться з жалем, бо минулий час забирає із собою найцінніше — людські життя і долі. У майбутнє поет дивиться без захвату і без надій. У Спенсера ж все — у майбутніх радощах любові, в очікуваному блаженстві.