Теорія інтертекстуальності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Кафедра англійської філології

Спецкурс

«Лінгвістична теорія тексту та комунікації»

РЕФЕРАТ

Теорія інтертекстуальності

Виконавець:

Студент 4 курсу, групи ЯК-42

Поляков Олександр Олександрович

Оцінка: ____

Харків – 2021

ЗМІСТ

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ………...……………..3

ТЕОРІЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ: МЕТА, ПРОБЛЕМА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ…..…………………………………………….…4

ТИПИ І ФОРМИ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ……………………………..........9

ВИСНОВКИ……….……………………………………………………………..13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….….14

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ

Інтертекстуа́льність (фр. intertextualite — «міжтекстовість») — термін, що вживається для позначення спектру міжтекстових відношень і постулює, що будь-який текст завжди є складником широкого культурного тексту; інтертекстуальність полягає у: відтворенні в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання тощо, явному наслідуванні чужих стильових властивостей і норм.

Інтертекстуальність — це явище співвідношення літературних творів за допомогою таких засобів, як цитата, центон, ремінісценція, алюзія, пародія, плагіат, стилізація, пастиш, переспів тощо. [5]

Існуючи як універсальна текстова категорія та водночас основний принцип сучасної культури постмодернізму, інтертекстуальність при цьому все ще не отримала повного та несуперечного висвітлення у роботах лінгвістів. Інтертекстуальність є обов’язковою умовою існування тексту, котрий розглядається як система генерації смислу, що активується в ході його включення до вертикального контексту літературної традиції, жанрових конвенцій тощо. Дослідники відзначають, що текст існує, оскільки він опосередкований читаючим суб’єктом та відкритий для взаємодій з іншими текстами; текст не є стабільним, а його смисл мало залежить від волі автора; текст поліфонічний, у ньому звучить нескінченна кількість голосів персонажів та авторів, кожен з яких презентує свій дискурс. У сучасній лінгвістиці інтертекстуальність розуміють як текстову категорію і досліджують переважно з погляду засобів її реалізації у конкретних текстах. Дослідження інтертекстуальності як текстової категорії та окремих її проявів проводилися багатьма дослідниками. [6]

ТЕОРІЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ: МЕТА, ПРОБЛЕМА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Сучасна теорія інтертекстуальності інтегрує положення багатьох наук – лінгвістики, літературознавства, філософії, когнітології, герменевтики, текстології, культурології та ін. Проте, її статус у системі інших дисциплін залишається невизначеним. Вона гостро потребує визначення свого об’єкту, вивчення онтологічного статусу та передумов виникнення феномену інтертекстуальності, формулювання цілей та завдань, розробки відповідних методик роботи з конкретним дослідницьким матеріалом. За своїм визначенням, теорія інтертекстуальності займається дослідженнями тексту та засобів вербалізації всіх його міжтекстових стосунків. У цьому сенсі інтереси теорії інтертекстуальності перетинаються з інтересами