Казка про модальне дієслово«can»

Казка про модальне дієслово«can».

«У  просторій  шафі  жили  гноми:  Тім  і  Там. Вони  не  вміли  нічого  робити,  але  у  них  була чарівна скринька.  Коли  гноми  розкривали  її, будь яке їх бажання виконувалося.

Але  гномам  захотілося  навчитися  робити все  самим,  як  робили  це  люди,  які  жили  у  квартирі.  Люди  могли  і  танцювати (dance), і малювати (draw), і бігати (run).

Кожну  ніч  Тім  і  Там  вчилися  робити  щось  нове,  а  на  світанку  забиралися у  свою  шафу  і  наперебій  розказували  один  одному: «Я  вмію  танцювати»  («І can dance!»),«Я  вмію  малювати»  («І can draw!»), «Я  вмію  стрибати  на  одній нозі!  («І  сап hор!»).  От  тепер  щовечора  гноми  засинали  щасливими,  адже  це дійсно  щастя,  коли  ти  сам  вмієш  (сап)  все  робити  і  тобі  не  потрібна  чарівна скринька.

"Dwarves lived in a spacious closet: Tim and Tam. They didn't know how to do anything, but they had a magic box. When the dwarves opened it, whatever their wish was granted.

But the dwarves wanted to learn to do everything themselves, as the people who lived in the apartment did. People could dance (dance), and draw (draw), and run (run).

Every night Tim and Tam learned to do something new, and at dawn they climbed into their closet and told each other in a frenzy: "I can dance" ("I can dance!"), "I can draw" ("I can draw!") , "I can jump on one leg! ("And sap choir!"). Now every night the dwarves fell asleep happy, because it really is happiness when you can do everything yourself and you don't need a magic box.

Казка про Артикль

В  одній  країні,  яка  зветься  Граматика Англійської  мови,  жив  собі  Артикль A.  Він завжди  знаходився  разом  з  іменниками  в однині:  a  pen,  a  book,  a  lamp.  Артикль A  мав рідну  сестру-близнюка—  Артикля An.  Цей артикль  був  пажем  у  іменників,  які  починалися з  голосного  звука:  an  apple,  an  elephant.   Брати не  розлучалися  зі  своїми  панами  та  служили іменникам,  коли  потрібно  було  назвати  будь-який  один  предмет:  (одна)  кімната—a  room, (будь-який)  олівець—a  pencil.   А  іменники  у  множині  не  дружили  з артиклями A та An.

Вони  вважали,  що  їм  потрібен  поважніший  слуга.   І  вирішили  ці іменники  знайти  собі  такий  артикль,  який  підкреслював  би  їхню неповторність.  Такий  слуга  швидко  знайшовся.  Це  був  всемогутній  Артикль The.  Він  міг  і  служити  іменникам  у  множині (the children),  і  називати,  виділяти предмет із ряду інших предметів, наприклад:

This is a doll. Це (будь-яка, одна, яка-небудь) лялька.

The doll is nice. (Ця, саме ця) лялька красива.

Зраділи іменники, що знайшли собі такого чудового слугу, присутність якого підкреслювала їхню виключність.

In one country, which is called Grammar of the English Language, the Article A lived for itself. It was always found together with nouns in the singular: a pen, a book, a lamp. Article A had a twin sister, Article An. This article was a page for nouns that began with a vowel sound: an apple, an elephant. The brothers did not part with their masters and served as nouns when it was necessary to name any one object: (one) room—a room, (any) pencil—a pencil. And plural nouns were not friends with the articles A and An.

They thought they needed a more respectable servant. And these nouns decided to find an article that would emphasize their uniqueness. Such a servant was quickly found. It was the almighty Article The. It could serve as plural nouns (the children), and name, distinguish an object from a number of other objects, for example:

This is a doll. This is (any, one, any) doll.

The doll is nice. (This, exactly this) doll is beautiful.

The nouns rejoiced that they had found such a wonderful servant, whose presence emphasized their exclusivity.

Пригоди в Країні множини.

Жила-була  на  світі  маленька пухнаста кішечка Cat.  Вона  була  дуже гарна,  але  їй  завжди  було  сумно,  бо  вона була  одна.  Але  ж  їй  так  хотілося  з ким-небудь  подружитися.  І  пішла кішечка  по  світу  блукати,  шукати  друзів.

     Забрела вона в чарівне царство множини. Головний  Чарівник  знав  про  горе Cat  і  вирішив  їй  допомогти: «Ось  тобі чарівна цукерочка, коли ти її з'їси, твоєї бажання збудеться». І він дав Cat ось таку  цукерку- s.  Кішечка Cat  з'їла  її,  і  раптом,  звідки  не  візьмися,  з'явилося багато-багато  таких  самих  маленьких  кішечок.  Cat  радісно  кричала:  «Ура!

Була тільки я- одна Cat, а стало багато Cats.

Cat+s=Cats – раділа кішка.

Але чи всім Головний Чарівник давав цукерку-s?

Ні, тим, у кого ім'я закінчувалося на буквочку: -s, -ss, -sh, -ch, -tch, -x.

Чарівник давав цукерку іншу: -es.

Bus+es=Buses

Fox+ex=Foxes

Once upon a time there was a small fluffy cat Cat. She was very beautiful, but she was always sad because she was alone. But she really wanted to make friends with someone. And the cat went to wander around the world, looking for friends.

     She wandered into the magical kingdom of the multitude. The Chief Magician knew about Cat's grief and decided to help her: "Here is a magic candy for you, when you eat it, your wish will come true." And he gave Cat such a candy- s. The cat Cat ate it, and suddenly, out of nowhere, many, many such small cats appeared. Cat shouted happily, “Yay!