Податковi системи зарубіжних країн

ТЕМА 8: ПОДАТКОВІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

1. Еволюція структури податкових систем розвинених країн

2. Пряме оподаткування в податкових системах зарубіжних країн

3. Непряме оподаткування в податкових системах зарубіжних країн

10.1. Еволюція структури податкових систем розвинених країн

Податкові системи залежать від типу держави і можуть мати трирівневий і дворівневий характер. При трирівневій податковій системі – стягуються загальнодержавні (федеральні) податки, регіональні податки (земель, провінцій, автономних територій) і місцеві (муніципальні) податки. При дворівневій податковій системі – стягуються загальнодержавні і місцеві податки.

Податкові системи зарубіжних країн Европи відрізняються від США, Канади, Японії, вони вельми розрізняються і між собою.

Якщо розгледіти структуру прямих податків розвинених країн в історичному аспекті, то можна відмітити її відзнаку від сучасної структури. Так, в США напередодні Другої світової війни доля податку на прибуток корпорацій складала майже половину податкових доходів федерального бюджету, тенденція до її зменшення з'явилася в післявоєнний період: 1955 р. – 30%, 1969 р. – 20%, 1975 р. – 15%, 1980 р. – 13,3%, 1983 р. – 6,3%.

Розвиток податкових систем зарубіжних держав після Великої вітчизняної війни йшов нерівномірно. До кінця 70-х років ХХ ст для них була характерна політика високого оподаткування, що відповідає вимогам кейнсіанства:

- діяли високі ставки податку на прибуток (вони часто перевищували 50%) при широко поширених податкових пільгах для стимулювання нового підприємництва в окремих галузях або регіонах;

- застосовувався високо прогресивний прибутковий податок, причому в деяких країнах ставу досягала високої межі (у Великобританії – 91%), хоча одночасно передбачалися низькі ставки для малих доходів;

- зберігали своє фіскальне призначення непрямі податки.

З 80-х років ХХ ст зарубіжні країни, які пережили високі темпи інфляції, відходять від кейнсіанства. У той період економічна наука розробляє нову модель розвитку системи оподаткування під назвою «економіка пропозицій». Вона вимагала обмеження оподаткування, введення низьких податків, які б стимулювали виробництво, збільшуючи прибуток, а, отже, і нова притока податків до бюджету держави [66].

Реформи податкових систем зарубіжних країн проводилися не одночасно, а, як правило, поетапно – в рамках кожної національної економіки і розтягнулися на десятиліття. Характеризуючи цей період, можно відмітити основні цілі, які вирішувалися в процесі реформування податкових систем:

- стимулювання економічного зростання країни;

- створення сприятливого клімату для підприємницької діяльності, для збільшення споживчого попиту, зростання заощаджень в населення;

- стимулювання виробничих і науково-технічних інвестицій і їх ефективного розподілу;

- спрощення податкової структури;

- встановлення справедливіших принципів оподаткування;

- зменшення можливості ухилення від сплати податків і збільшення надходжень до бюджету країни.

Сучасні податкові системи Європейських країн після досягнення гармонізації, все ж мають характерні риси в кожній країні, які обумовлені:

-  історичними умовами еволюції податкових систем;

-  рівнем матеріального добробуту населення;

-  досконалістю механізму стягнення податків, його здатністю звести до мінімуму ухилення від оподаткування;

 - достатком податкової культури; орієнтацією суспільства на соціальний компроміс і тому подібне.

Податкові системи країн – учасниць Євросоюзу по своїй структурі виділяють: податки на доходи і капітал (прямі податки); податки на споживання (непрямі податки); соціальні податки (податки цільового призначення).