Права власності фізичних осіб у цивільному праві зарубіжних країн, його особливості, методи і способи захисту

                                                              ВСТУП

Актуальність теми. Держава і право нерозривно між собою пов’язані. Вони безперервно взаємодіють, розвиваються, доповнюють одне одного. Розвиток суспільства, виникнення нових форм взаємодії людей у соціумі зумовлює необхідність державних органів відповідним чином ці відносини впорядковувати та регулювати. І право виступає єдиним універсальним інструментом такого регулювання. Саме через правові норми держава встановлює поведінки, обов’язкові для кожного індивіда.

Оскільки кожна держава проходить свій, індивідуальний шлях розвитку, то відповідно і методи та способи правового регулювання суспільних відносин можуть суттєво відрізнятися. Це зумовлено цілим рядом факторів, починаючи від форми правління в тій чи іншій країні, закінчуючи етнічним складом, культурними та ментальними особливостями населення.

Сказане цілком справедливо можна віднести і до правової системи України. Але цивільне право в Україні не ізольовано від цивільного права зарубіжних країн. Правові норми в тій чи іншій мірі взаємодіють, зазнають впливу одне на одного. І вивчення досвіду зарубіжних країн у сфері цивільного права з використанням порівняльного методу дозволяє, з однієї сторони, виявити сильні та слабкі сторони системи цивільного права України, а з іншої – сформувати законодавчі ініціативи щодо внесення змін та поправок. На цій базі формується наука порівняльного цивільного права як частина міжгалузевої дисципліни порівняльного правознавства.

Дослідження в рамках даної дисципліни передбачають вивчення не лише правових норм та інститутів, а й судової практики та доктрини інших країн. Результати таких досліджень використовуються у законодавчій та правозастосовній діяльності, у міжнародно-правовій практиці при підготовці й тлумаченні міжнародних правових актів.

Метою роботи є аналіз інституту права власності фізичних осіб у цивільному праві зарубіжних країн, його особливості, методи і способи захисту.

В рамках вказаної мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. дати загальну характеристику найбільш поширеним цивільно-правовим системам зарубіжних країн;
2. визначити роль і місце фізичної особи у цивільно-правових системах зарубіжних країн, складові елементи її правового статусу;
3. дослідити засоби та методи захисту права власності фізичної особи у різних цивільно-правових системах.

Предметом роботи виступають цивільно-правові системи, які виступають складовою частиною системи права зарубіжних країн.

Об’єкт роботи – правовий статус фізичної особи, його елементи.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів і чотири підрозділів, висновків і списку використаних джерел (23 найменування). Загальний обсяг роботи - 31 сторінка.

        РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЦИВІЛЬНО–  

                                  ПРАВОВИХ СИСТЕМ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

                                1.1 Поняття цивільного права зарубіжних країн

Будь-яке суспільство має властиві лише йому правила взаємодії та публічної поведінки. Ці правила можуть бути як писані, так і неписані, однак і ті, і інші являють собою регулятори суспільних відносин. Вони можуть називатися по різному, однак об’єднані однією метою. Єдина відмінність між ними полягає у тому, що є норми поведінки, вироблені самим суспільством і носять рекомендаційний характер (тобто не обов’язкові до виконання), а є правила, які встановлюються державою і є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами. Саме таку систему загальнообов’язкових правил і  прийнято розглядати як систему права.