Державне регулювання електронної комерції в Україні та зарубіжних країнах

Інструменти державного регулювання

Україна

Зарубіжні країни

Нормативно-правова база

В Україні діє Закон України «Про електронну комерцію». Метою Закону є регулювання порядку використання Інтернету у бізнесі. У нашій країні ринок електронної комерції сформований та діє впродовж тривалого часу, проте прийнятим законом не в повній мірі регулюються відносини, що виникають при здійсненні інтернет-торгівлі. І як у інших сферах деякі норми закону можуть тлумачитись неоднозначно.

Закон України «Про електронну комерцію» складається з п’яти розділів.

• У Розділі 1 «Загальні засади функціонування електронної комерції в Україні» окреслено сферу застосування закону, надано визначення термінів, що вживаються в законі, здійснено перелік інформаційних послуг та закріплено основні принципи у сфері електронної комерції.
• Розділом 2 «Учасники відносин у сфері електронної комерції» врегульовано правовий статус продавця та покупця товарів, робіт, послуг в електронній комерції, а також правовий статус постачальника послуг проміжного характеру в сфері електронної комерції.
• У Розділі 3 «Порядок вчинення електронних правочинів» закріплено вимоги до комерційних електронних повідомлень та окреслено вимоги до небажаних комерційних повідомлень («спаму»), врегульовано порядок укладення електронного договору, види електронно- го підпису, що застосовуються у електронній комерції.
• Розділ 4 «Вирішення спорів та відповідальність у сфері електронної комерції» передбачає, зокрема, відповідальність, яку несуть постачальники проміж- них інформаційних послуг.
• У розділі 5 «Прикінцеві положення» міститься перелік нормативно-правових актів, які зазнають змін прийняттям зазначеного закону. Такими нормативно-правовими актами є: Цивільний кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України «Про захист персональних даних».

Якщо розглядати Закон з боку прийнятих у 2015 році поправок, то можна виявити наступне:

Закон вводить ряд визначень – «електронний правочин», «електронний підпис одноразовим ідентифікатором»; «комерційне електронне повідомлення».

Закон визначає широке коло учасників відносин у сфері електронної комерції. Відповідно до ст. 6 Закону, учасниками відносин у сфері електронної комерції є: суб’єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування.

Необхідно звернути увагу, на те, що у разі коли продавець пропонує іншій стороні електронного договору надати йому відомості про платіжні інструменти для оплати вартості товару, роботи, послуги, він зобов’язаний забезпечити захист такої інформації.

Закон визначає порядок укладання електронних договорів.

Відповідно до ст. 11 Закону, пропозиція укласти електронний договір  може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах та повинна містити всі істотні умови, встановлені законодавством для відповідного виду договору.

У сфері електронного документообігу існує дві директиви:

«Директива про електронну комерцію» і «Директива про електронний підпис».

Директива про електронну комерцію встановлює загальні засади для розвитку електронної комерції. Стаття 9 Директиви вимагає від держав надання законної сили договорам в електронній формі, усунення створення бар’єрів в їх використанні і забороняє заперечення їх юридичної сили виключно з приводу електронної форми. Зобов’язання і вимоги, що випливають з Директиви про електронну комерцію, дійсні тільки в межах ЄС.

У Директиві можна виділити 5 груп норм, кожна з яких присвячена врегулюванню певного питання.

• Перша група норм (ст. 3) закріплює свободу надання інформаційних послуг на території Європейського Союзу.
• Друга група норм сприяє розвитку ринку послуг інформаційного суспільства Європейського Союзу шляхом заборони попередніх дозволів щодо започаткування та здійснення діяльності з надання таких послуг (ст. 4), встановлення вимог до інформації про провайдерів послуг (ст. 5) та яку мають містити електронні повідомлення комерційного характеру (ст. 6), окреслення вимог до небажаних електронних комерційних повідомлень («спаму») (ст. 7), також надання дозволу особам, що практикують регульовані професії, використовувати комерційні електронні повідомлення, дотримуючись при цьому норм професійної етики (ст. 8).
• Третя група норм врегульовує деякі питання укладення договорів електронним шляхом. Ст. 9 вимагає від держав-членів законодавчо забезпечити можливість укладання договорів електронним шляхом. У ст. 10 наведено перелік інформації, яку повинен надати постачальник послуг інформаційного суспільства замовнику. Ст. 11, присвячена процедурі розміщення замовлення, передбачає, що постачальник послуг повинен підтвердити отримання замовлення без невиправданої затримки та електронним шляхом.
• Четверта група норм встановлює режим юридичної відповідальності провайдерів інтернет-послуг в Європейському Союзі.
• П’ята – адміністративне співробітництво між державами-членами щодо впровадження послуг інформаційного суспільства.

Директива про електронні підписи є більш деталізованою та встановлює основи для юридичного визнання електронних підписів і вимоги до держав-членів в області їх сертифікації. Текст Директиви є технологічно нейтральним: мета вимог полягає в гарантуванні того, щоб була досягнута максимальна безпека, замість вказівки на конкретний пристрій або метод створення електронного підпису.

Фіскальні інструменти

По суті даний сегмент регламентується тими самими документами, що й інші види торгівлі, за винятком кількох спеціальних нормативних актів.

В Україні є дві форми системи оподаткування - це загальна та спрощена системи оподаткування.

Кожен підприємець може вибирати для себе найбільш зручну для них форму.

Згідно спрощенної системи оподаткування, фізичні та юридичні особи мають деякі обмеження щодо видів діяльності, чисельності працівників і доходів таких суб'єктів. Вони також повинні відповідати деяким критеріям. Платники єдиного податку звільняються від обовʼязку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, земельного податку та інші.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 фізичних осіб – підприємців платників єдиного податку було поділено на три  основні групи.

Основними новаціями для спрощенців стало зменшення кількості груп, зниження відсоткових ставок,  розширення кола платників тощо.

Так, замість шести груп платників єдиного податку внесеними змінами передбачено 4 групи.

Тобто, з 1 січня всі платники єдиного податку третьої-шостої груп, які  перебували на обліку в органах фіскальної служби до 01.01.2015, з початку  поточного року вважаються платниками податку третьої групи.

Щодо оподаткування інтернет-торгівлі, то тут теж існує багато проблем. Інтернет-комерція в Україні знаходиться ще в зародковому стані (у порівнянні з США, Європою), але замість спрощення процедури реєстрації та діяльності Інтернет-магазинів їх ускладнюють, висуваючи нові вимоги та встановлюючи обтяжливі при започаткуванні бізнесу податки.

Інтернет-комерція у країнах Європейського Союзу оподатковується так само, як і традиційна торгівля. Її особливості полягають хіба що в тому, що, скажімо, товари чи послуги Інтернет-магазину, базованого у Люксембурзі, будуть дешевші за аналогічні речі у Бельгії чи Нідерландах. Причина - у податку на додану вартість: у Люксембурзі він складає 15 відсотків, у Франції – 19,6, а у Бельгії – 21 відсоток. При цьому, цей податок сплачується не за нормами держави, де мешкає покупець, а за законами країни, де зареєстрований Інтернет-магазин.

Великі мультинаціональні фірми, на кшталт Google чи Amazon, що мають американське походження, створюють європейські філіали саме там, де податки нижчі.

Тим часом, втрати через ці, поки що законні, способи уникнення від оподаткування, будуть поступово зменшуватися. Частина цієї проблеми буде вирішена вже найближчими роками, бо планують встановити оподаткування товарів та послуг з інтернету за правилами країни, де мешкає клієнт. Наразі над гармонізацією оподаткування інтернет-комерції у Євросоюзі працюють у багатьох європейських установах.

Кредити під державні гарантії

Гроші в українську e-commerce під інвестиції дають. Але треба бути дуже привабливим, щоб стати цікавим для стратегів. В основному зараз інвестують бізнес-ангели і венчурні фонди. Вони хочуть заробити багато і швидко на початкових раундах. Мультиплікатор бажання у ангела - від десяти і вище. Якщо ангел дає сто тисяч, його бажання протягом декількох років - отримати мільйони. Якщо венчурний фонд дає мільйон, то його бажання в період до п'яти років - отримати 5-10 мільйонів. У них такий бізнес - давати гроші в десяток проектів, з яких виживає менша частина, але в цій частині - дуже великий заробіток.

Ряд інвестиційних фондів, включаючи фонди прямих інвестицій, венчурні інвест-фонди систематично відстежують діяльність українських компаній сектора, розглядають нові перспективні проекти для інвестування.

–