Діяльність українських ТНК

Розділ 2. Діяльність українських ТНК

2.1. Аналіз діяльності українських ТНК на світовому ринку

У сучасному світі важко назвати сфери життєдіяльності, в яких би не позначалося політичний та економічний вплив транснаціональних корпорацій.

Україна, як приймаюча ТНК країна, не зайняла належного місця в їх діяльності. Незважаючи на певні природні переваги, вона має один з найнижчих показників залучення прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної та Східної Європи, СНД.

Вже зроблені перші кроки, спрямовані на транснаціоналізацію українського бізнесу: здійснено перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності, купуються частки в іноземних компаніях, що веде до створення вертикально інтегрованих структур, що володіють міжнародною конкурентоспроможністю.

Україна в контексті сучасного рівня глобалізації відноситься до країн з відкритою економікою. Відносно дешевша та досить різноманітна ресурсна база, недостатній рівень розвитку національної економіки призвели до того, що держава відноситься більше до приймаючих країн, ніж до країн базування. Тобто є ресурсною базою зарубіжних ТНК. В сучасному світі постає питання: як цьому протистояти і чи здатна на це українська економіка?

Для того, щоб на рівні взаємодіяти з транснаціональними компаніями як на території України так і поза її межами, необхідно реалізувати свої власні можливості та ресурси, а саме йдеться про створення українських транснаціональних структур. Схожий досвід вже використовують Китай, Індія, Індонезія, Бразилія, Росія та інші країни, що швидкими темпами розвиваються на міжнародному ринку. Національний капітал здатний витримувати конкуренцію з ТНК лише тоді, коли він сам структурується в потужні фінансово-промислові утворення, аналогічні міжнародним структурам та здатні власними силами проводити активну зовнішню політику.

Говорити про створення виробничих можливостей повного замкнутого циклу можливо лише в окремих галузях, таких як хімічна промисловість, енергетична сфера та сектор послуг.

За формальними ознаками до українських ТНК можна віднести компанії "Рошен" та "АВК", які інвестують кошти в кондитерські фабрики Росії. Можна згадати також "ІСД", який приділяє велику увагу побудові вертикально інтегрованих холдингів по ланцюжку «вугілля - кокс - метал». При цьому ІСД створює ТНК усіченого (без закордонної інфраструктури), а повного профілю, для чого компанія активно виходить на зарубіжні ринки, залучає нових партнерів, спільно з іноземними фірмами бере участь в створенні консорціумів для просування на зовнішній ринок своєї продукції.

Діяльність таких корпорацій як СКМ, «Приват», «Росукренерго» вже давно вийшла за рамки первинного накопичення капіталу. Вона не обмежується завданнями побудови схем «виробник-покупець». Сьогодні їх метою є створення стратегічно значимих багатопрофільних виробничих схем. Фактично український капітал увійшов в стадію траснаціоналізаціі бізнесу.

Зокрема, група СКМ володіє активами в енергетиці, вугільній, гірничо-металургійній, машинобудівній промисловості, телеком-комунікація, транспорті та будівництві, як в Україні, так і інших країнах (Італія, Туреччина). Вельми повно в рамках групи представлений фінансовий сектор: банки, страхові та інвестиційні компанії.

Протягом останніх років на різних рівнях розглядається можливість створення в енергетичній галузі державної вертикально-інтегрованої компанії «Нафта України» на базі «Укрнафти», ЗАТ «Укртатнафта» і НПК «Галичина», яка мала б у своєму складі 700-800 АЗС і контролювала до 15% ринку світлих нафтопродуктів країни.

У той же час впритул до створення вітчизняної ТНК - інтегрованої нафтової компанії з усіма елементами технологічного ланцюжка «видобуток - переробка - збут» підійшли Приватбанк