.Кар’єра та дипломатична діяльність Павла Скоропадського

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

«Визначна особистість в історії української дипломатії»

                                  Виконала:

                                                                                 Керівник практики:

Київ – 2017

1.Кар’єра та дипломатична діяльність Павла Скоропадського

Павло Скоропадський -  визначний український державний і політичний діяч,воєначальник,останній гетьман України(1918р.). Походив із старовинного шляхетсько –козацького роду. У садибі Скоропадських була велика колекція предметів української старовини, портретів визначних діячів. У побуті родина зберігала, дотримувалася старих українських звичаїв.Освіту Павло розпочав у гімназії в Стародубі. Сімейні традиції, як і традиції всієї тодішньої аристократії Російської імперії, вимагали, щоб юний Скоропадський пішов шляхом військовика. 1886 року Павло вступив до Пажеського корпусу в Санкт-Петербурзі, успішно закінчив його в 1893 році. Молодого офіцера призначили на службу до Кавалерґардського полку, де він тимчасово виконував обов'язки командира ескадрону. За два роки Павло отримав призначення на посаду полкового ад'ютанта, у грудні 1897 року став поручником.

Його активна політична діяльність почалась з Першої Світової війни : командував кінним полком ,I гвардійською , кавалерійською девізією. Навесні 1917 року за наказом Корнілова  розпочав українізацію корпусу . Корпус контролював район Шепетівки , Козятина , Вапнярки ( це невеличкі міста Хмельницької області), не допускаючи збільшовизованих частин у глиб території України.

В жовтні 1917 на З’їзді Вільного Козацтва Скоропадського було обрано почесним військовим отаманом .

В листопаді 1917 року корпус Павла Скоропадського , вставши на захист УЦР , розброїв і вислав до Києва  II Гвардійський корпус ,який намагався прорватис я на допомогу більшовицьким частинам. Павло Скоропадський відстоював концепцію розбудови української армії на регулярній основі, але саме на цій підставі між ним та УЦР виникла конфронтація , і тому він опинився в опозиції до політики УЦР.

На початку 1918 року  Скоропадський намагався знайти спільників для поширення власної ідеї побудови державної влади в Україні.

В березні 1918 року за його сприяння була створена політична організація Українська  громада , яка розпочала підготовку до встановлення в Україні автократичної влади .

Ця організація знайшла підтримку серед членів Союзу земельних власників , Української Демократичної Хліборобської партії , частини землевласників і промислово-фінансових кіл , військового комітету , які були не задоволені соціально – економічною політикою УЦР.

29 квітня 1918 року на Всеукраїнському Хліборобському Конгресі Скоропадського було обрано Гетьманом України , того ж дня з’явилася « грамота до всього українського народу». Одночасно з грамотою були опубліковані закони про тимчасовий державний устрій . Згідно з цим документом замість УНР проголошувалася Українська Держава .Вся повнота виконавчої ,законодавчої влади переходила до гетьмана (призначав отамана, ради міністрів , був верховним головнокомандувачем української  армії та флоту .

Гетьман сформував новий уряд - Раду міністрів - з помірно-консервативних чиновників, військових і суспільних діячів. Главою Кабінету міністрів став Ф. Лизогуб; міністром закордонних справ - Д. Дорошенко (член партії соціалістів-федералістів - єдиний соціаліст в уряді); міністром освіти - відомий український політик М. Василенко. Інші міністри були членами російських партій, в основному-партії кадетів.