Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання

Міністерство освіти і науки України

Доповідь

на тему:

«Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання»

Студентки  курсу, групи, факультету

Науковий  керівник:

Київ 2020

Однією з проблем на рівні управління національною економікою є проблема пошуку чинників, які створюють поштовх для економічного зростання та розвитку країни. Економічне зростання є однією з форм більш широкого процесу економічного розвитку, що включає не тільки примноження результатів виробництва, а й становлення нових прогресивних чинників виробництва. Вони формують передумови подальшого прогресу, які в даний момент ще не здатні привести до збільшення реального ВВП, але, тим не менше, забезпечать його в майбутньому.

Економічне зростання формується під впливом багатьох факторів, одним з яких являються іноземні інвестиції. Їх роль в економіці будь-якої країни є провідною. Зазвичай високорозвинені держави мають певну економічну стабільність, тому не відчувають проблем нестачі природних, трудових та фінансових ресурсів. Інші країни, що не мають достатньо власних ресурсів, залучають кошти з-за кордону. У сучасних умовах інвестиції можуть забезпечити вихід економічної системи на якісно новий рівень свого розвитку та посприяти технічному прогресу, підвищенню показників господарської діяльності на всіх рівнях, позитивно вплинути на продуктивність та ефективність праці, збільшити експортний потенціал країни.

Іноземні інвестиції є об'єктивною необхідністю, обумовленою системою участі економіки країни в міжнародному поділі праці і нагромадженням капіталу в галузях, які вільні для підприємництва.

Інвестиції як фактор економічного зростання є предметом досліджень науковців від середини XX ст. У цей період Є. Домар та Р. Харрод, розвиваючи ідею Кейнса, запропонували неокейнсіанську теорію економічного зростання, у якій увага акцентується саме на інвестиціях.  

Інвестиції — одна з найважливіших економічних категорій, що впливає на рівень технологічного розвитку країни, а також ключова складова валового національного продукту. Їх обсяг та інвестиційна політика визначають рівень та темпи структурної перебудови всієї економіки країни. Особливо необхідні вкладення у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти соціальне напруження в суспільстві.

Інвестиції визначають процес розширеного відтворення. Розширення виробництва, інфраструктури, будівництва нових об'єктів, зведення будинків, прокладка доріг та інше , а отже, і забезпечення зайнятості залежать від процесу інвестування і формування реального капіталу. Внаслідок збільшення кількості зайнятого населення, домогосподарства мають більший дохід, що спричиняє приріст реального ВВП (створюється мультиплікаційний ефект).

Створюючи інвестиційний процес, країни входять у відповідні економічні відносини. Тому іноземні інвестиції - це засіб вбудування національної економіки у світове господарство на засадах використання власних національних економічних переваг країни. Що сприяє зростанню зовнішньоторговельного обороту приймаючої країни, збільшенню обсягів і різноманітності форм виробничого та науково-технічного співробітництва.

Їх застосування можливе тоді, коли економічні умови та інвестиційний клімат, як середовище діяльності відповідають вимогам інвестора.

Іноземні інвестиції можна поділити за джерелами походження, за характером використання, за терміном вкладення і за метою, остання класифікація розділяє капітал на прямі іноземні інвестиції, портфельні інвестиції і міжнародне запозичення та кредитування. Інвестори, залежно від виду інвестицій, переслідують ті або інші цілі, які потрібно погоджувати з інтересами приймаючої країни. Рішення про інвестиції має широкий спектр мотивації при прямому іноземному інвестуванні, та досить вузький - при портфельних іноземних інвестиціях. Прямі іноземні інвестиції мають низку переваг перед іншими формами, вони розвиваються та видозмінюються з часом. Різні форми прямих іноземних інвестицій можуть бути орієнтовані на той чи інший фактор: ресурси, витрати чи ринок. Прямими іноземними інвестиціями вважаються капіталовкладення в реальні активи інших країн, в управлінні якими безпосередньо бере участь сам інвестор, при цьому кількість контрольованих акцій не повинна бути меншою за 25%. Портфельними інвестиціями є невеликі капітальні вкладення в акції закордонних підприємств, що не дають права на управління ними, а також вкладення в цінні папери іноземної держави та міжнародних валютно-фінансових організацій. Реальними іноземними інвестиціями вважаються вкладення в землю. нерухомість, виробниче обладнання, витрати оборотного капіталу.